Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Чужа гра 📚 - Українською

Читати книгу - "Чужа гра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чужа гра" автора Сергій Ухачевський. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 94
Перейти на сторінку:
Ізя як воював з циганами та албанцями в Будапешті, так і буде воювати. У той вогонь ми не раз підлили масла.

Смик від'їв черевце, обличчя стало, таким, ніби бджоли покусали. Худим сангвініком залишався Куля, мав респектабельний вигляд, одягався дорого, зі смаком.

— Це втішає, — вирішила Ірина. — Ви не проти, щоб я сказала слово?

— Говори, — погодився Князь.

— Треба Ангела витягувати. З його головою… Варто обрати нову стратегію війни. Ми повинні йти у владу, як це зробили «гремліни». І не на містечковому рівні, а в уряд, парламент. Тоді нас будуть боятися. Можливості є: Краснов це — шалені гроші, Горпищенко — Нафтогазпром. Не варто воювати з Бацилою та Циганом. Хай їх розривають менти.

— Правильно, — погодився Куля, — тоді нам не доведеться ховатися по чужих світах!

— Ми бідні, щоб пертися в олігархи, — зітхнув Смик. — Два мільйона общакових…

— Треба збити наші капітали в один, притягнути гроші Краснова, Гаркавого, Шарика, а потім створити або купити, як «гремліни», якусь партію. Скоро горілчаний завод буде наш. Ми — сила, просто ще не усвідомили цього…

Князь почухав потилицю і промовив:

— І коли тобі в голову приходять такі думки?

— Коли дві години теліпаєшся в літаку, на кожній ямі від страху прощаючись з життям, не таке вигадаєш, — посміхнулася.

— Якщо треба буде розв'язати складне питання, посадимо тебе у літак і відішлемо до Аргентини, — засміявся Князь.

58

Астаф’єви потрапили до лікарні наступного дня по тому, як там опинився Кіркуєв. Невідомі зустрічали їх під під'їздами і лупцювали до втрати свідомості носаками черевиків, аж потріскала шкіра. Після цього Валентин місяць мочився кров'ю і ходив на милицях. Мишкові наклали не менше сорока швів. Сашкові зламали руки. Спільники не уявляли, чия це робота. Могли покарати люди Петька, якому доніс Бацила про розмову з Валентином. Міг Сєнцов з профілактичною метою; Мойша за провал у Нагірній.

Брати мріяли знайти винуватців, а Валентин занепав духом. Самотньо і боляче. Біля нього нікого немає. Єдина відрада — сестри. Надійці на операцію треба сто п’ятдесят тисяч доларів. Сєнцов відмовився позичити і підбивав Кіркуєва «опустити» Ірину.

Постала в душі така туга за Оленкою, що не піддавалась логіці. Знав, що вона принижена, викинута на вулицю; що її били, ґвалтували, використовували як попільничку. Хіба хтось наказував їм таке виробляти?! І водночас хотілося розрядити пістолет, їй в обличчя! Протилежні почуття рвали серце — відчув, що здатний вибачити їй усе! Уявити не міг, що належатиме іншому. Здалося, що більше не ревнує, але Оленка не вибачить. Мости спалено.

Одного дня Валентина викликав Максимів, приїхавши у справах в Чорнопіль. Був у доброму гуморі.

— Сподіваюся, після цього в Чорнополі не буде розборок? — запитав.

— Наші тут ні при чому, працювали менти.

— Ти надто високої думки про себе… На разі мене цікавить інформація про твій вояж до Москви.

— Я говорив, що зав’язав… Якщо вам доповіли про поїздку, мали сказати, що летів із сестрою і водив її по лікарях.

— Що кажуть московські гіппократи?

— На операцію треба сто п'ятдесят тисяч.

— Невже в тебе немає таких грошей?

— У цій дірі багато не заробиш.

— Чому московські друзі не фінансують?

— Жлоби…

Кіркуєв вийшов з УБОЗу і побачив на подвір’ї «джип» Ірини. Терміново наказав нишпоркам постежити, хто і куди на ньому поїде. Увечері дізнався — Максимів! Після цього пішов у лікарню до Астаф’євих і сказав:

— Будем мочить!

— Мента-а?! — здивувався Мишко. — Нам тада бистренько сплетуть лапті на тот свєт!

— Максимов потянет за Князем.

— Нє, — заявив Сашко, — на мента нє пайду.

— Пойдешь, куда скажу!

Валентин вийшов, роздратований. Тепер наїжджати на Ірину було небезпечно — за нею Максимів. Перед ним — тупик. А гроші потрібні.

Раптом телефонний дзвінок, — нишпорки:

— Максимів у кафе зі Шлапаком. Що робити?

— Отлупите пидера для профилактики! — та схаменувся: — Нет, пусть живет, он — видная фигура…

Роз’єднав зв’язок і оглядівся — йшла весна, несподівано тепла і духмяна. Цвіли каштани, у в’язкому повітрі зависла тиша, здавалося, що в неї можна забивати цвяхи. Повторювався одвічний цикл життя… А у нього все пішло шкереберть — життя втратило будь-який сенс. З-під ніг вибито землю.

Минулого року у такий час гуляв по Києву з Оленкою. Це були незабутні відчуття. Хрещатик як вимер, на душу зійшов блаженний спокій — попереду лежало майбутнє. А тепер його не було. Захотілося напитися, «зняти» за десятку брудну повію, нанюхатися якогось дурману і про все забути!

Зайшов у «Зустріч». Накурено, важкий дух перегару, дешевих жіночих парфумів, кухні; відтягувався, як міг, середній клас. Замовив коньяку. Метнув гнівний погляд у сторони, але відвідувачі запобігливо опускали голови. У куточку, ховаючись за спиною якогось чоловіка, сидів Шлапак. Валентин, взявши коньяк, попрямував до нього.

Роман зіскочив з місця і вибіг до іншої зали, а потім — на вулицю. Вечірній, що сидів з ним, прокоментував: «Понос, навєрноє. Прицьом оцєнь сільний».

Шлапак дременув по алеї до зупинки таксі. Таксисту наказав їхати на стару квартиру. Тут, упавши на ліжко, увіткнувся головою в подушку і заплакав. У нього було все гаразд з кар’єрою, планував придбати житло в Києві, мав надію на машину, що обіцяв Кірцун. Складав долар до долара, витрачав мало, випивав тільки на дурняк.

Але життя не складалося. Пробував навести контакти з Оксаною, — вона не хотіла з ним говорити. Сина свого так і не побачив. Колишні друзі, з якими намагався поновити стосунки, теж відмовилися зустрічатися. Усі крім Вечірнього.

Роман, самотньо

1 ... 80 81 82 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужа гра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чужа гра"