Читати книгу - "Знову "ми", Ліка Радош"

Аліна

Прокидатися в обіймах коханого чоловіка стало уже звичкою. Проте, не можу сказати, що втратило свою привабливість чи стерло попередню гостроту. Досі виникає відчуття, що все це просто сон.

Інколи, коли проводимо час разом тільки вдвох, після робочого дня, жартуємо, переглядаючи якийсь фільм, в домашній обстановці, здається, наче повернулись в минуле. І не було цього довгого розриву, не було образ, не було болю і розпачу, не було претензій і сумнівів, туману недовіри і проявів ревності. Та все це було... ми це прожили. Можливо, ще не один раз, щось буде випливати назовні. Тільки ми вчимося говори про це.

І попри те, що інколи здається, що ми повернулись в минуле і продовжили на тому на чому зупинились, це зовсім не так. І я і Станіслав змінились.

Я стала більш самостійною, більш егоїстичною. Тепер не боюся говорити про, те що мені не подобається і не влаштовує. А Станіслав – навпаки, став більше уважнішим, почав поступатися своїми примхами на мою користь. Деколи так дивиться ніби я от-от і щезну.

Знаю, в минулому, таке його ставлення до мене виникло і через мою поведінку. Я це дозволяла, він просто привик, що так можна. Я була настільки закохана і боялася втратити його, що просто розчинилася в ньому. Зараз усе по іншому. Зараз ми пара, ми рівні.

І цього разу заручені.

Так банально. І не романтично. На таку пропозицію зовсім не чекала.

Це сталося через тиждень, після того, як Плутар знову обійняв посаду директора нашого підприємства. Уже в ночі, коли ми ніжилися в ліжку, я поскаржилась коханому, що про нас знову ходять плітки і мене добряче обговорюють.

- Та припини поговорять та перестануть. – байдуже відповів мені тоді Стас.

- Тобі легко говорити, ти, просто, не в курсі, що вони там виплітають. – продовжую я.

- Це довго продовжуватись не буде. – знову без жодного ентузіазму відказує чоловік.

- Легко тобі говорити, не тебе ж хвойдою охрестили! – ображено кидаю.

- Коли одружимось, усі плітки припиняться. Попробує хтось щось сказати дружині керівника і співвласника компанії. – абсолютно спокійно продовжує своє Станіслав.

- Коли ж то буде? Ні, щоб підтримати мене, хоча б словом! – далі обурююся я.

- Ось. – підіймається з ліжка, шукає щось в своїй шухляді. – Раз так справа пішла, мені й на руку.

Простягає мені оксамитову шкатулку. Одну мить дивлюсь на неї здивовано. Потім беру в руки та відкриваю. В середині золотий перстень з прозорим коштовним камінчиком посередині, простенький зовні, та зображає всі мої побажання. Догадуюся, що означає цей його жест. Не чекаю продовження – одягаю каблучку на безіменний палець правої руки. І вже тоді підіймаю погляд на коханого.

Стас видихає повітря, мабуть, весь цей час затримував подих і чекав моєї реакції. Бере мою руку у свою та нахиляється за поцілунком...

Ось так без романтичних слів і клятв в вічному коханні я стала нареченою.

Скажу по правді була думка так же ж швидко розписатись і залишити усі формальності позаду. Проте Таня переконала, що яке б скромне весілля ми не планували, я повинна покрасуватись в весільній сукні, а фотограф повинен зробити фото на пам'ять в честь такого дійства.

То ж готуємось до маленького свята на передодні Нового Року.

А зараз, в такий рідкісний ранок, що прокинулась швидше чоловіка. Піду порадую його ранковою кавою...

Ось і все!!!! Зараз буду небагатослівна, бо переповнюють емоції. Це вперше я закінчила твір такого розміру.

І це тільки завдяки вам, читачам))) Дуже дякую, що були зі мною)))

Обіймаю міцно кожну зірочку і дуже їм тішуся))) Сподіваюся роман вам сподобався.

Тепер сміло можу запрошувати на сторінки історії про нашу Таню в романі "Іди за мною", який вже є на сайті.

Анотація:

Світ, в якому я жила, виявився не тим, що я знала. Ті, кому я вірила, зрадили мене, ввели в оману, змусили повірити в те, чого насправді не було. Мій наречений, котрого я кохала все своє свідоме життя, зробив мені пропозицію під примусом наших батьків. І про це я дізналася випадково. Коли підслухала його розмову з другом. Тепер не знаю, як вчинити. Спробувати закохати його в себе по-справжньому, прив’язавши шлюбом? Чи відпусти, порвавши з ним? Тим самим посварившись з усією сім’єю...

Кінець