Читати книгу - "Поліція"

Бйорн сів. Харрі піднявся:

— Ось що іще впало мені в око в усіх цих убивствах. Зусилля, докладені для реконструкції первинних вбивств. Ризик, на який не побоявся піти вбивця. Виконана ним робота підриває мою упевненість у тому, що на злочини його штовхнули чисте жадання крові або ненависть. Той, хто прагне крові, вбиває повій, дітей або інших простих жертв. Ті, хто ненавидить не кохаючи, ніколи не докладатиме таких нелюдських зусиль. Я хочу сказати, що ми повинні шукати людину, яка любить більше, ніж ненавидить. У цьому випадку виникає питання: виходячи з того, що нам відомо про Валентина Єртсена, чи здатен він любити так сильно?

— Можливо, — сказав Гуннар Хаген. — Нам не все відомо про Валентина Єртсена.

— М-м-м… Коли сталося наступне нерозкрите вбивство?

— Нині буде стрибок, — відповіла Катрина. — Наступна дата у травні. Справа дев’ятнадцятирічної давності.

— Залишається більше місяця, — сказав Харрі.

— Так, і це було вбивство без усілякого сексуального підґрунтя, швидше сімейна розбірка. Я дозволила собі проглянути справу про зникнення, дуже схожу на вбивство. Тут, в Осло, щезла дівчина. Про її зникнення заявили тільки через два з гаком тижні після того, як її бачили востаннє. Ніхто не відреагував раніше, адже вона відправила кільком постійним контактам смс-повідомлення про те, що вирішила відпочити і відлітає на південь по путівці, що горить. Кілька знайомих відповіли їй, але відгуку не отримали. Вони зробили висновок, що від телефонного зв’язку вона теж вирішила відпочити. Коли надійшла заява про її зникнення, поліція перевірила усі авіакомпанії, але не знайшла її серед пасажирів. Коротше кажучи, вона зникла безслідно.

— Телефон? — запитав Бйорн Гольм.

— Останній сигнал був зареєстрований базовою станцією в центрі Осло, а потім пропав. Можливо, сіла батарея.

— М-м-м… — сказав Харрі. — Ця есемеска. Навколишній світ отримує повідомлення, що вона захворіла…

Бйорн і Катрина повільно кивали.

Столе Еуне зітхнув:

— Можна пояснити доступніше?

— Він хоче сказати, що те ж саме сталося з Беатою, — відповіла Катрина. — Що я отримала смс-повідомлення про те, що вона захворіла.

— Дідько, й справді! — відгукнувся Хаген.

Харрі повільно кивнув:

— Можна припустити, що він перевіряє списки викликів на їхніх телефонах і з’ясовує, з ким вони спілкувалися останнім часом. А потім посилає коротке повідомлення, яке відкладає початок полювання.

— І значно утруднює пошук технічних доказів на місці злочину, — додав Бйорн. — Він уміло грає в цю гру.

— Якого числа було відправлено повідомлення?

— Двадцять сьомого березня, — відповіла Катрина.

— Це саме сьогодні, — додав Бйорн.

— М-м-м… — Харрі почухав підборіддя. — У нас є передбачуване вбивство на сексуальному ґрунті й дата, але немає місця злочину. Які слідчі працювали?

— Слідчу групу не створювали, оскільки йшлося про зникнення. Цю справу так і не перекваліфікували у вбивство. — Катрина подивилася у свої нотатки. — Але, врешті-решт, її передали одному зі співробітників відділу вбивств. Себто — тобі.

— Мені? — Харрі наморщив лоба. — Зазвичай я пам’ятаю свої справи.

— Це тобі дали відразу після Сніговика. Ти втік до Гонконгу й не повернувся. Ти сам мало не опинився у списку зниклих безвісти.

Харрі знизав плечима:

— Гаразд. Бйорне, перевір, що є стосовно цієї справи у групи розшуку зниклих. І поясни їм, що потрібно робити, якщо сьогодні впродовж дня їм надійдуть таємничі телефонні дзвінки або хтось подзвонить у двері, добре? Думаю, ми можемо продовжувати, раз немає ні трупа, ні місця злочину, — Харрі склав руки на грудях. — Тож хто тут пригощає кавою?

— М-м-м… — промимрила Катрина удавано глибоким хрипким голосом, з’їхала по стільцю, витягнувши вперед ноги, заплющили очі й почухала підборіддя. — Мабуть, цим займається саме новий консультант.

Харрі розгублено кивнув, потім схопився, й уперше після того, як знайшли Беату, у Котельні пролунав сміх.

У залі засідань ратуші панувала серйозна напружена атмосфера.

Мікаель Бельман сидів за дальнім кінцем столу, голова міської ради — на чолі. Мікаель знав імена більшості присутніх. Ставши начальником поліції, він, окрім іншого, в першу чергу вивчив імена. І осіб. "Не можна грати в шахи, не знаючи фігур, — полюбляв казати колишній начальник поліції. — Ти повинен знати, що вони можуть зробити, а чого не можуть".

Пораду досвідченого начальника поліції було дано з найкращих мотивів. Але чому саме цей начальник поліції, що вийшов на пенсію, знаходився тут, у залі засідань? Незалежно від того, який він накопичив досвід гри в шахи, навряд чи він так розпоряджався фігурами, як висока світловолоса жінка, що сиділа неподалік голови міської ради. Саме вона в даний момент тримала слово. Королева. Член міської ради, що відповідає за соціальну політику. Ізабель Скоєн. Та, що ходить сама. Вона говорила холодним бюрократичним тоном людини, усвідомлюючи, що її слова протоколюються:

— Ми із зрослим занепокоєнням спостерігаємо за тим, як Поліцейське управління Осло зазнає краху у безсилих спробах зупинити вбивства власних співробітників. Природно, засоби масової інформації тривалий час чинять на нас тиск і вважають, що ми повинні вжити жорстких заходів, але що ще важливіше — у жителів міста теж урвався терпець. Ми просто не можемо жити в умовах зростання недовіри до наших інститутів, у даному разі — до поліції та міської ради. І оскільки це входить до сфери моїх обов’язків, я стала ініціатором цих неформальних слухань, щоб дати голові міської ради можливість оцінити план начальника поліції щодо розв’язаних проблем, котрий, як ми припускаємо, у нього є, і після цього обговорити альтернативи.

Мікаеля Бельмана пробив піт. Він ненавидів пітніти у формі. Він безуспішно намагався упіймати погляд свого попередника. Якого біса той тут робить?

— І я вважаю, що ми повинні мислити вільно й бути відкритими для альтернативних рішень, — виспівував голос Ізабель Скоєн. — Ми розуміємо, що ця справа може бути занадто складною для молодого, нещодавно призначеного начальника поліції. І що обставини склалися так невдало, що ситуація, яка вимагає наявності досвіду і навичок роботи, з’явилася на такій ранній стадії кар’єри начальника поліції. І що було б набагато краще, якби ця справа лягла на стіл колишнього начальника поліції, враховуючи його досвід і заслуги. Гадаю, цього хотіли б усі присутні в цьому залі, включаючи обох начальників поліції.

Мікаель Бельман намагався збагнути, чи справді він почув те, що чув. Вона що, хоче сказати… вона збирається…

— Чи не так, Бельмане?

Мікаель Бельман кахикнув.

— Даруйте, що перериваю вас, Бельмане, — сказала Скоєн, начепила на кінчик носа окуляри "Прада" і, примружившись, подивилася на аркуш паперу, що лежав перед нею. — Зачитаю витяг із протоколу нашої попередньої зустрічі на цю ж тему, де ви кажете, цитую: "Хочу запевнити міську раду, що ця справа у нас під контролем,