Читати книгу - "Поліція"

Бельман випростав спину в надії, що сорочка відлипне нарешті. Клятий піт. Клята сука…

Була восьма вечора, і, зачинившись у Поліцейській академії, Харрі почувався втомленим. Цілком очевидно, що він давно не відводив стільки часу концентрованому мисленню. Вони не так далеко просунулися. Прочитали вже вкотре не раз читані звіти, обдумали ідеї, обдумані безліч разів до цього, ходили колами, билися головами об стіну в надії на те, що рано чи пізно стіна впаде.

Колишній співробітник поліції кивнув прибиральниці і вибіг нагору сходами.

Втомлений, але з напрочуд ясною головою. Жвавий. Готовий до більшого.

Проходячи повз кабінет Арнольда, він почув, що його гукнули, і просунув у двері голову. Колега склав руки за розкошланою головою.

— Просто хотів дізнатися, як це — знову бути нормальним поліцейським?

— Добре, — сказав Харрі. — Тільки перевірю роботи з тактики слідства.

— Не турбуйся про це, вони у мене тут, — сказав Арнольд і постукав пальцем по купі паперів на столі. — Просто потурбуйся про те, щоб цього мерзотника схопили.

— Гаразд, Арнольде. Спасибі.

— До речі, тут хтось орудував.

— Себто?

— У спортивному залі шафка з устаткуванням була зламана, але поцупили тільки два кийки.

— От дідько… А вхідні двері?

— Ніяких слідів злому. Усе вказує на те, що це міг зробити один із працівників. Чи один із службовців впустив туди злочинця або позичив свій електронний ключ.

— А це якось можна з’ясувати?

Арнольд знизав плечима:

— Тут, в академії, не так багато цінних предметів, які можна вкрасти. Тому ми не витрачаємо свій бюджет на хитру реєстрацію відвідувачів камерою спостереження й цілодобову охорону.

— Може, у нас і немає пістолетів, наркотиків і сейфів з готівкою, але ж у нас є більш ходовий товар, ніж кийки?

Арнольд криво посміхнувся:

— Перевір, чи на місці твій комп’ютер.

Харрі пройшов у свій кабінет, упевнився, що він лишився незайманим — принаймні на перший погляд, і сів. Він замислився над тим, чим би йому зайнятися, адже він збирався присвятити вечір перевірці студентських робіт, а удома на нього чекали тільки тіні. У відповідь на ці думки його мобільник раптом завібрував.

— Катрино?

— Привіт. Я дещо знайшла, — збуджено проголосила вона. — Пам’ятаєш, я розповідала, що ми з Беатою розмовляли з Ір’єю, жінкою, яка здавала цокольний поверх своєї домівки Валентинові?

— З тією, що забезпечила йому фальшиве алібі?

— Так. Вона сказала, що знайшла кілька зроблених ним фотографій. Фотографій зґвалтувань і побиття. І на одній із фотографій вона упізнала його черевики і шпалери в спальні цокольного поверху.

— М-м-м… Ти хочеш сказати…

— …не надто правдоподібно, але це може бути місцем злочину. Я знайшла нових власників будинку і з’ясувала, що вони живуть по сусідству, у батьків чоловіка, поки у будинку йде ремонт. Але вони не заперечують проти того, щоб ми позичили ключі й оглянули будинок.

— Я гадав, ми домовилися, що більше не шукатимемо Валентина.

— А я думала, що ми домовилися шукати там, де хоч щось зрозуміємо.

— Браво, Катрино! Район Віндерен зовсім близько від мене. У тебе є адреса? — Харрі записав її. — Туди можна дійти пішки, я вирушаю негайно. Ти поїдеш?

— Авжеж, але я так захопилася, що забула попоїсти.

— Добре, приїжджай, коли будеш готова.

О пів на дев’яту Харрі підійшов кам’яною доріжкою до будинку. Біля стіни стояло порожнє відро для фарби, рулони поліетилену й дощатий стіл, укритий брезентом. Харрі спустився вниз кам’яними сходинками, як веліли хазяї, і підійшов до будинку із тильного боку. Він увійшов до цокольної квартири, і в ніс йому вдарив запах клею і фарби. Але в приміщенні відчувався ще якийсь запах, той, про який говорили хазяї і який став однією з причин, чому вони вирішили вдатися до ремонту. Вони сказали, що не розуміють, звідки йде цей запах, який відчувався в усьому будинку. Вони викликали санітарного інспектора, але той пояснив, що такий запах не може видавати труп одного гризуна, і що для того, щоб установити джерело запаху, необхідно розламати стіни і підлогу.

Харрі увімкнув світло. Підлога в коридорі була покрита прозорим поліетиленом, на якому виднілися відбитки підошви з грубим візерунком. Тут стояли дерев’яні ящики для інструментів, молотки, ломи і забруднений фарбою дриль. Із стін було знято декілька панелей, так що виднілася ізоляція. Окрім коридору, в цокольній квартирі була ще маленька кухня, ванна і вітальня. Дверна пройма вела до спальні. Ремонтна бригада ще не дісталася до спальні, яку використовували як склад для меблів з інших кімнат. Для захисту меблів від ремонтного пилу блискуча завіса у проймі була відведена убік, а замість неї отвір закривав товстий непрозорий поліетилен, побачивши який Харрі згадав одразу бійні, холодильники й опечатані місця злочинів.

Він удихнув запах розчинників і гнилизни й дійшов того ж висновку, що й санітарний інспектор: навряд чи тут знаходився один маленький гризун.

Ліжко засунули у куток, щоб звільнити місце для меблів, і в приміщенні стало так тісно, що було важко скласти враження про те, як відбувалося зґвалтування і як фотографували дівчину. Катрина пообіцяла ще раз сходити до Ip'ї, щоб по можливості вийти на слід фотографій, але якщо цей Валентин був саме тим "катом поліцейських", то Харрі вже знав, як мінімум, одне: він не лишає після себе фотодоказів. Він або знищив, або переховав фотографії після від’їзду звідси.

Харрі ковзав поглядом по підлозі, стінах, стелі і знову вниз, аж поки не побачив у вікні, що виходило в темний нічний сад, власне відображення. Приміщення викликало почуття клаустрофобії, але якщо це дійсно було місце злочину, то воно не розмовляло з Харрі. Все одно відтоді спливло надто багато часу, і тут сталося безліч різних подій. Єдине, що залишалося тим самим, — це шпалери. І запах.

Харрі розплющив очі й подивився на стелю. Клаустрофобія. Чому це відчуття виникає у спальні, але не виникає у вітальні? Він потягнувся усіма своїми ста дев’яноста трьома сантиметрами плюс руки — до стелі. Гіпсові панелі. Тоді вийшов до вітальні й повторив те саме. І не дотягся до стелі.

Іншими словами, стеля в спальні виявилася заниженою. Так будували у сімдесяті роки для економії електроенергії і тепла. А між старою і новою стелею мало лишатися місце. Для тайника.

Харрі вийшов до коридору, взяв із ящика лом