Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

Ліна

Перші кілька тижнів Ніка допомагала мені впоратися з обов'язками мами, що навалилися на мене. Сестра не тільки розповідала, а й показувала: вчила і мене, і Кіріана, тож ми тепер практично досвідчені батьки двох дітей.

Рідні мої, на жаль, вже повернулися на Террію, а чоловік поки що був надто зайнятий справами державної ваги, зате у мене з'явилося кілька несподіваних няньок. Одна з них - це Міланія, яка росла дуже дорослою і самостійною дівчинкою. Вже у своєму віці принцеса старанно виконувала дрібні доручення і спокійно могла простежити за Сонею, поки я живила своєю силою її батька.

Меліріан прийшов до тями того дня, коли народилася його істинна, і відтоді ми намагалися підняти імператора на ноги. Каюсь, у мене є в цьому і своя вигода, адже щойно він повернеться до виконання своїх обов'язків, мій чоловік зможе приділяти набагато більше часу нашій родині.

Правитель був шокований, коли дізнався, хто насправді його істинна, але вираз абсолютного щастя не сходив з обличчя чоловіка, щойно він взяв на руки темноволосу крихітку. Він раз по раз повторював їй:

- Я повернувся, як ти мені й обіцяла, і так радий цьому, щастя моє, - коли і що йому могла пообіцяти Соня для мене залишалося загадкою, але я не поспішала випитувати в Ліра всі таємниці.

Потихеньку життя на Діанії стало налагоджуватися, і ось сьогодні у мене перший робочий день. Так-так, Кіріану нарешті вдалося звільнитися, і він обіцяв увесь день провести з донькою, а це значить, що я можу з чистою совістю відвідати лабораторію Марліана, де на мене вже зачекалася ціла черга ненароджених малюків.

Ось вже йшов третій день, як я відчуваю в собі магію Дарувальниці життя, і це було б не правильним не давати їй виходу. Тому, щойно мій чоловік зміг приділити увагу нашій малечі, я поспішила до лікарського корпусу палацу. Філіп останнім часом теж дуже потребував до себе уваги, тому часом доводилося розриватися між дітьми, адже не поясниш же крихітці, що його сестричка маленька, і тому нібито важливіша.

Ввалившись до кабінету наставника, я не застала того на місці. Схоже екс-імператор знову був чимось зайнятий, але це не привід для мого неробства, тому я одразу попрямувала до дитячої, де зібралося близько сотні малят.

- Нуж бо, дітлахи, з кого почнемо? - Зробила крок уперед, запускаючи вивчене не так давно "сканування", щоб краще зрозуміти, хто ж із драконят, які тут перебувають, поспішає стати першим.

Але щось пішло не так ще з перших секунд, тому що всі яйця на ліжечках раптом почали вібрувати, а кімната наповнилася магією, натякаючи мені на те, що, здається, на нас чекало величезне поповнення.

- Ааааааа... - ну от як знала, що самій це краще не затівати. - SOS! Help! - Викрикнула в переговорний артефакт, що висів у мене на шиї, заклик про допомогу, сподіваючись, що чоловіки з'являться тут якнайшвидше, інакше мені доведеться приймати екстрені пологи більш ніж сотні крилатих дитинчат.

Мої рятівники прибігли вже за хвилину, а побачивши масштаб "лиха", Марліан викликав більшу частину своїх підлеглих, які забирали малят, що з'явилися на світ, не забуваючи вішати на їхні лапки браслети з ім'ям і номерком. Це запропоноване мною нововведення було прийнято лікарями на "ура" і моментально вклинилося в роботу не тільки місцевого відділення магів, а й інших підрозділів, що перебувають під контролем колишнього правителя.

- Ну, ось тільки ти могла влаштувати такий масштабний переполох, тільки-но з'явившись на роботі, - чи то покартав, чи то захопився моїм умінням Марліан, а я лише знизала плечима, акуратно допомагаючи черговому дитинчаті впоратися зі щільною шкаралупою яйця.

Все закінчилося добре, ось тільки ця подія розкрила світові Діанії мої вміння, адже надто багато збігів хтось розумний зібрав у паззл, і в більшості драконів просто не залишалося сумнівів у тому, хто "винен" у драко-бейбі-бумі на планеті.

А я що? Я всього лише намагалася допомогти.

***

Ця подія запам'яталася багатьом надовго і отримала назву "Ніч Різдва", і якщо на Террії цей вираз має дещо інший характер, то на Діанії він нагадує ту добу, коли на світ народилося сто чотирнадцять драконят. Це свого роду рекорд, який ми, з деяких міркувань, поки що не плануємо повторювати. Ну, у всякому разі без підготовки вже точно.

Рідні дочекалися мене тільки наступного дня, і то мене вистачило лише на те, щоб дійти до ліжка і просто звалитися на нього зі словами:

- Мене не будити, під час пожежі та повені виносити, - і все, наступним, що я пам'ятала, був ранок, а проспала я тоді практично двадцять годин.

Думаю от, може мені в пожежники податися? Нормативи, схоже, повинна здати.

- Мам, а в Соні з'явилася луска, - від безглуздих думок мене відволікли слова мого сина, який разом зі своєю подругою Міланою чергував у дитячій, поки Кіріан, мабуть, розв'язував якісь питання державної важливості.

- Так-так, я зараз, - акуратно потягнулася, збираючись із силами, і тільки потім до мене дійшло те, що я почула. - Що!???? Де? - Підхопилася з ліжка, за лічені миті опиняючись біля ліжечка своєї доньки.

А ще я мріяла про тихе і спокійне сімейне життя, наївна. Як говорилося в одному вірші: "спокій нам тільки сниться". Ось і в нас щодня нова подія, і це наші діти ще зовсім маленькі, але Соня вже примудрилася перетворитися на дракончика, хоча я все ж таки сподівалася, що донька піде по моїх стопах метаморфа, але на жаль. А ось у Філіпа магія вирувала вже на всю. І якщо в більшості вона проявляється в підлітковому віці, то в сина вже зараз траплялися викиди, які нам доводиться або зупиняти, або усувати їхні наслідки.

Але це ще квіточки, а ось до ягідок я, на жаль, абсолютно не готова, але хто мене буде питати?