Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Мг-мг. Не вдавай, що не здогадалася. Адже це вони бігали за тобою десять років тому, вмовляючи піти на угоду із Королем Скорпіонів.

― Ці двоє? ― на обличчі Релі засяяла випадкова посмішка. Голос її не віддавав сильною здивованістю. ― Серйозно? Це вони? ― і знову, ні крихти правдивого здивування. А юнак, спостерігаючи за нею, лиш підтягував кутики рота, злегка всміхаючись. ― Дай-но згадаю, як їх звуть… Лея… ні, Лісанна, ― махнула пальцем Релі, пригадавши справжнє ім’я заклинательки темряви. ― Лісанна і Давіс. Авжеж, це вони. А я все думала, кого вони мені нагадують.

Вей лиш повів бровою:

― Ну, ну. А я впевнений, що ти здогадалася одразу.

Релі відкинулася на спинку крісла:

― Вони сильно виросли.

― Все-таки, минуло уже десять років.

Принцеса пустила на стіл короткий погляд, її інтонація трохи змінилась, кутики рота опустились:

― Значить… Король Скорпіонів в курсі, що я прокинулася.

Вей озвався якимось віддаленим голосом:

― Думаю, так.

Релі зненацька підвела очі:

― А розкажи мені про нього.

Коли Вей поглянув на неї, дівчина здавалася все такою ж життєрадісною і миловидною на вигляд. Мовби, її насправді зовсім нічого не тривожило. Мовби… зараз, у цій відьомській хатинці, посеред пустки, для неї існував тільки він, її співрозмовник. А ще атмосфера, яка неочікувано склалася при світлі безлічі свічок.

Релі раптово знову поклала руки на стіл й підперла своє обличчя. Воно було нестерпно прекрасним. Вей дивився на неї впродовж хвилини. А тоді швидко відвів погляд, мовби згадав, що існує щось, що забороняє ось так от на неї дивитися.

Кашлянувши, він дав знак, що не зрозумів запитання.

Релі була рада уточнити, дивлячись йому прямісінько в очі:

― Ти служив у його найближчому колі. Ти маєш знати про нього все.

Від цього Вей голосно хмикнув. На обличчі його блиснула посмішка. Дещо небезпечна посмішка. Релі встигла добре запам’ятати її ― це була посмішка, у якій він лиш злегка піднімав кутики губ, а світло в його очах сяяло по особливому яскраво.

Вей часто дозволяв собі підсміхнутися в присутності інших, та жодна з цих його посмішок не супроводжувалася блиском в очах. Релі могла заприсягнутися, що, усміхаючись іншим, він утримував абсолютну холодність у погляді.

― То чи не буде це тоді зрадою? Моєму повелителю, га? ― зненацька юнак також сперся на стіл і так різко присунувся ближче, що Релі відчула неабияку потребу відсахнутися назад, та коли подумала про це, то нічого вдіяти не змогла. Так і заклякла, в кількох сантиметрах від його безсумнівно чарівного юнацького обличчя.

Уста зронили самі по собі, а очі заблищали:

― Він уже намагався судити тебе за це. Не вдалося ж, правда?

Усміхнувшись ширше, Вей захитав головою, ненадовго опускаючи погляд вниз, явно на долоні, які Релі опустила, аби зараз стискати поверхню стола.

― Не вдалося. То... Що ж ти хочеш знати про Короля Скорпіонів, Ваша Величносте?

― Скажімо, хто він насправді?

― Хто насправді? ― блиснув очима Вей, нарешті відкидаючись на спинку крісла і дозволяючи Релі зробити довгий напружений вдих. ― Гадаю, цього не знають навіть його найближчі піддані.

― Він настільки таємнича особа?

― Ну, не сказати б, що таємнича. От лише не надто полюбляє про себе розповідати. Та мені відомо, що Король Скорпіонів насправді доволі чесна людина. Якщо спитати у нього про щось, він обов’язково відповість правдиво.

― Тоді… ― замислилась Релі, позираючи на підняті перед собою на столі руки. Провівши пальцями по стрічках з внутрішнього боку шкіряних наручнів, що приховували алевіати на обох її руках, принцеса запитала: ― Що б сказав Король Скорпіонів, якби його запитали… скажімо, чому він прийшов на Лантею? Яка його ціль на цьому острові?

― Це легке запитання. Ваша Величність добре обізнана ― на Континенті ось уже двадцять років править жорстокий імператор Маелор Жахливий. Він захопив більшість тамтешніх держав, а також і державу Короля Скорпіонів ― Віделіс. У намаганні утекти і врятуватися, він перебрався на Лантею, де швидко здобув прихильність серед місцевих мерідіанців, котрі мріяли поквитатися з Медіаносом, і створив свою невизнану державу Ас’асхара.

Релі закусила губу:

― Тобто… Король Скорпіонів насправді такий же лихий і жорстокий, як імператор Маелор?

Вей дещо насупив брови:

― Мені здається, навіть гірший. Усе-таки, коли у твій дім приходить зло, ти прагнеш його здолати. Іноді, щоб це зробити, доводиться ставати ще більшим злом.

Релі багатозначно всміхнулася. У її очах, однак, не було й тіні усмішки. Дівчина чудово була знайома із сенсом слів, сказаних Веєм, а тому зронила:

― Темний шлях ― не вихід. Може здатися, що побороти зло ще більшим злом ― ось воно. Так, це реально. Та в процесі всього дуже легко втратити самого себе.