Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Тім від матері йти не хотів, і ми пробули в палаті майже до самого вечора. А там уже й Теос прийшов. Підхопив сина на руки й поцілував свій скарб у щоку. До мене підійшов батько, дуже зраділа, побачивши його. Мене теж обійняли й погладили по спині.

— Привіт, — ласкаво промовив батько, — я скучив, а тут мама каже, дехто влаштував втечу.

При цьому мене обіймають і гладять по голові, хочеться муркотіти від ласки батька. Помітила, як дідусь поцілував дружину і доньку. Крихітка спала і він не наважився взяти її на ручки. Тільки ледь торкаючись погладив лобик.

— Яка ж ти крихітка.

— Я з тобою додому піду, — сказав Тім.

Дідусь подивився на мене.

— Він скучив за батьками.

— Мене вранці випишуть, — потішила його Надія.

— Добре. Тіме, якщо ти залишаєшся, то вранці йдеш до школи.

— У-у-у-у... — протягнув незадоволено малий.

— А як повернешся, мама вже буде вдома разом із Марійкою.

— Гаразд, — буркнула невдоволено дитина.

— Тіме, у тебе поки що тільки три уроки і це не довго.

Малий підбіг і мене міцно обійняв.

— А ти завтра прийдеш у гості?

— Тільки якщо тато приведе або дідусь.

— А, так, як ми сьогодні?

— Це був крайній випадок і краще не варто ним часто користуватися.

— Ми прийдемо, — сказав батько, — ще хлопчаки прийдуть.

Ми з батьком пішли, залишивши дідуся з родиною. Батько створив мені портал і ми трохи прогулялися вже у дворі фортеці.

— Обережно з порталами, вони енергоємні. Може, можна тобі вже повернутися?

Похитала головою.

— Такі разові й дуже рідкісні вилазки ще можуть не відстежити. Не знаю чому, але фортеця як сліпа зона для декого. Або тут занадто небезпечно для них.

— Тут справді небезпечно, — сказав батько, — просто найбезпечніший шлях сюди — це портали. І, щоб відкрити його сюди, потрібно отримувати дозвіл. Ти про це навіть не замислювалася. Але тобі просто пощастило, що захист зчитує тебе як мене або братів, у них є допуск. Чув, Алекс собі вибив відвідування. Ой, щічки почервоніли, це так мило. Він себе пристойно поводить?

— Дуже пристойно. А я пристаю і ламаю витримку.

— Невже цілувати полізла?

— Один раз... більше не вийшло підловити.

— Бідний хлопець, — засміявся батько. — Потерпіть, не так довго вам уже й залишилося.

Наступного дня, будучи в гостях у дідуся, відчули, як місто сканують темною магією. Януш відчув мою напругу й обійняв мене. Коли він це зробив, відчула, як по нас пройшла хвиля сканування, брат зморщився. Але дар підказав, що нас прийняли за одну людину.

— Ти відчув сканування? — запитала тихо в брата.

— Так, воно регулярне після появи темного. До цього було набагато рідше. Тебе шукають.

— Цікаво, що буде, якщо мене знайдуть? — запитала й отримала видіння.

Темний віддав наказ мене викрасти. Уже не вбити, але доставити до нього. Його зацікавило те, як я працюю із захистом. Стала дивитися що буде далі. На мене одягнуть темний артефакт підпорядкування, він зробить мене маріонеткою. На моє щастя, він поки що не знає, що я дівчина. Бо хлопця він сприймає як слугу. А при думках "будь вона бабою" бридкі відчуття. Брат мене струснув, змушуючи виринути з видіння.

— Мене вони вважали занадто слабким, — буркнув він тихо, — і я майже не застосовую дар за межами ділянки. Але й твій фокус із захистом я не повторю.

— На щастя! Розберемося. Як твоя дівчина?

Януш мило почервонів. Посміхнулася і міцно обійняла брата. Нічого більше не питала і не говорила. Бачила, що він знайшов ту саму, з якою проживе все життя. Дерек із Ронбером теж скоро знайдуть свої половинки. Ці видіння дуже тішили і дарували спокій.

Тімко бігав від мене до сестрички. І засмучувався, що з малятком погратися поки не виходить. А зі мною можна побігати кошеням. Ми в обороті забавляли рідних. Нас із задоволенням фотографували та знімали на відео. Надія наприкінці дня не витримала і теж обернулася, і зловила нас із Тімом, і вилизала обох. Я тихо фиркала сміючись.  Від неї так цікаво пахло молоком.

— Хтось нарешті не виривається, коли вилизують, — сказав батько і погладив мене між вушок. — Ти ще таке малятко.

Пізно ввечері повернулася у фортецю. А рано вранці прокинулася від болю, немов у мене стріляли. Підскочивши з ліжка, зрозуміла, що на мені ран немає, а біль потроху згасає. Швидко вдяглася і налаштувалася на Алекса. У відповідь була тиша. Я звернулася до дару, щоб подивитися теперішній момент. Коханий був на завданні з групою захоплення і його поранили. Я, наплювавши на час, набрала Гора.

— Ліє, — проворчав друг, — боюся запитати, що сталося?

— Алекса поранили, на завданні.

Почула тиху лайку і помітила, як Гор швидко одягається і вискакує зі спальні.

— Передзвоню.

Я собі місця не знаходила, особливо що видіння показувало небезпеку для наших майбутніх стосунків. Якщо я не буду поруч із ним у лікарні, він піде до іншої. Зараз був той стан, щоб не розбиратися чому це раптом. Гор зателефонував за годину.

— Спасибі, що подзвонила, відправили до них підкріплення, і хлопці вижили. Алекс у лікарні.

— Відкрий мені портал до нього, будь ласка!

Гор із прищуром подивився на мене. І просто кивнув. Я вийшла поруч із ним. Він був у лікарні й одразу провів мене до друга. Алекс був блідим і поки що непритомним.

— Поранення хоч і не серйозні, але крові він багато втратив. Внесу тебе до списку відвідувачів.

— Дякую!

— Ти відчула його біль?

Кивнула. Сіла поруч із ліжком і взяла коханого за руку. Гор більше не чіплявся з розпитуваннями. Хоча він відчув, що крім відчуттів було ще видіння. За кілька хвилин до палати зайшла дівчина і застигла, побачивши мене з Гором. Особливо їй не сподобалося, що я тримаю Алекса за руку. Від мого дотику він прийшов до тями і, подивившись на мене, тихо, з усмішкою, промовив:

— Ліє! Привіт, кошенятко.