Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар"

Глава 29

 

Дорогі читачі!  Хочу запросити вас на іншу історію про студентів.  Нова історія буде з таким самим захоплюючим і дуже емоційним сюжетом.

 Дуже прошу вас підтримати нову історію!

Дівчинка мажора

— Кириле, з ким ти побився? — уже серйозно запитала в нього я.
Він кинув у мій бік погляд, сповнений гніву, по моєму тілу негайно почали бігати мурашки.
— У твого коханця був, — язиком, що заплітається, відповів мажор.
"Звідки цей божевільний взагалі взяв, що в мене є хлопець? Адже у моєму житті, зараз, крім навчання і серіалів, нікого ж немає!"
— Чудово, а хто мій коханець?
— Я всім твоїм коханцям перерахую ребра, тож можеш так їм усім і передати. Я не дозволю тобі більше мені зраджувати, Алекс, — проговорив несподівано Кір, нервово стискаючи кермо у своїх руках.

Смачний уривок: 

— Воронцов, ти під сіткою, Єгор, ти в центр, Марина, твій передній фланг зліва, дрібна, твій...

— Алекс. Мене звати Алекс, — перебила його незадоволена я.

Блакитні очі Кирила з часткою невдоволення подивилися на мене.

— Дрібна, — грубо промовив він і продовжив під хихикання своїх хлопців. 

— Раз я дрібна, то ти здоровань або ж нахабна мажорська морда, — гнівно відповіла йому тим самим я. 

Кирило байдуже глянув на мене, нічого не зволила сказати мені на мою зухвалу йому відповідь. Він своєю байдужістю ясно дав усім і мені зрозуміти, що на слова якоїсь малявки йому похрін.

А потім він звернувся до свого друга:

— Твій передній фланг праворуч. Артуре, ми з тобою йдемо на задній фланг.

— Як скажеш, Кір.

І всі одразу ж розійшлися по своїх зазначених місцях, і гра почалася. 

Кір був подавальником, і його кручений м'яч пробив фактично точно в середину поля, будучи ніким не відбитим. Далі був ще один такий самий вдалий кидок, але цього разу Альоша підстрахувався і відбив, і ось звідси пішла наша повна вогню гра. 

Міла відбила м'яч, посланий Кирилом, прямо в бік Микити, який з усієї дурі врубив по м'ячу, і він полетів точно в мене. 

І я на частку секунди забарилася, не знаючи достеменно, як слід у цю саму секунду мені вчинити, як прямо переді мною виникли чиїсь жилаві руки і без зусиль відбили м'яч. 

Хоча я вже приготувалася приймати його своїм обличчям.

— Наступного разу, коли помітиш м'яч, який не зможеш відбити, просто відійди трохи вбік, дрібна, — прошепотів ця "гидке мажорське личко", злегка нахилившись до мене.

А потім наступної секунди він відбив черговий м'яч, що призначався мені.

Всю гру, що залишилася, Морозов раз у раз підстраховував мене, що навіть дивно. А ще мені цього разу навіть сподобалося грати у валейбол. 

А після завершення гри я вирішила подякувати йому і підійшла до нього, поки не набігла його свита.

— Дякую, — щиро сказала йому я.

Два блакитні очі оцінювально подивилися на мене.

— Не за що, дрібна.

І знову це його "дрібна"? Та скільки блін можна? Гаразд, одне втішає, що хоч не хоббіт.

 

Читаємо, додаємо до бібліотеки, пишемо коментарі, ставимо лайки, підписуємося на мене, як автора, щоб не пропускати виходу нових історій.  Саме завтра буде ще одна цікава від мене новинка!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Романтична еротика 328192 Шлюбна ніч Каміла Дані 554857 Романтична еротика 410969 Невинна для мажора Ольга Суниця 681644 Романтична еротика 414182 В обіймах монстра Міла Мур 445565