Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур"

Дякувати богам, саме в цей момент король нарешті вшанував нас своєю появою, і я змогла перемкнути увагу на розмову з ним. 

Обід пройшов за звичайними світськими розмовами, наче за столом зібралася не родина, а дипломатичний корпус з різних країн – начебто про все відразу і одночасно ні про що взагалі. Король більшість часу мовчав, лише зрідка ставлячи якісь питання. Мені взагалі здалося, що йому важко зосередитися на розмові і, що почувався він не зовсім добре, хоча і намагався цього не показувати. Та вигляд він мав не зовсім здоровий. 

Зате Сандра тріскотіла без упину, не помічаючи загальну напруженість за столом. Пустоголова лялька! А я ж спочатку саме її підозрювала у отруєнні Клода, хоча і не мала пояснення для чого це їй. Та чим більше часу я її слухала, тим більше впевнювалася, що вона просто самозакохана і наївна дурепа. 

А от Лортон весь час поглядав на Клода і ніби чогось очікував. «Що, козел, все ще сподіваєшся, що Клод кинеться до твоєї курки освідчуватися в кохані? А дусту в чай замість цукру не хочеш?» - зловтішалася я, спостерігаючи спочатку його розгубленість, а потім роздратованість і злість, яку він намагався маскувати фальшивою посмішкою.

Тепер я остаточно впевнилася, що у книзі справжньою жертвою інтриг був саме Клод, а не його брат і його пасія. От тільки там була Мелісандра, а тут я. І я зроблю все, що буде залежати від мене, щоб плани цього паскудника Лортона, якими б вони не були, не увінчалися успіхом.

Перед тим як відкланятися, Клод попросив батька про пару хвилин наодинці. Не знаю про що вони розмовляли, але Темний виглядав задоволеним після цієї розмови. А от Лортон у цей час ледь не пирхав від невдоволення. Що ж він, гад такий, замислив?