Читати книгу - "Служниця, Фріда МакФадден"

тобі вдалося викрутити одну з лампочок. Я про таку можливість навіть

не думав.

— Ти… Як ти?..

— Я стежу за тобою, Ніно. Я завжди за тобою стежу. — Чую його

дихання там, за дверима. — От саме так ми тепер і житимемо. Будемо

щасливим подружжям, точнісінько таким, як усі інші. А ти будеш

найліпшою дружиною у всьому районі. Я про це подбаю.

Пальцями натискаю на очні яблука, намагаючись придушити

головний біль, який уже починає гупати в скроні.

— Ти мене зрозуміла, Ніно?

В очах пече, але плакати я не можу. Надто сильне зневоднення, сліз

просто немає.

— Ти мене зрозуміла, Ніно?!

РОЗДIЛ СОРОК ШОСТИЙ

Крок шостий. Як спробувати просто жити із цим

Я ледь прочиняю вікно в «ауді» Сюзанни, і вітер куйовдить моє

світле волосся. Сюзанна зараз везе мене додому після нашого

традиційного обіду. Взагалі під час нього ми мали обговорювати стан

справ в Асоціації батьків і вчителів, але натомість відволіклися й

заходилися пліткувати. Втриматися від пліток напрочуд важко. У

цьому містечку стільки нудних домогосподарок.

І мене саму вважають однією з них.

Ми з Енді одружені вже сім років. І він виконав усі свої обіцянки.

Багато в чому він просто-таки чудовий чоловік. Він підтримує мене

фінансово, замінив батька Сесілії, він спокійний і лагідний. Не

зловживає алкоголем, не стрибає в гречку, як багато чоловіків нашого

міста. Мало не ідеальний.

І я ненавиджу його до щирця.

Я зробила все, що могла, аби розірвати цей шлюб. Я торгувалася з

ним. Я казала йому, що поїду з порожніми руками, заберу лишень

Сесілію. Він на це лишень реготав мені в обличчя. Зважаючи на

буцімто проблеми з психікою в мене в анамнезі, Енді заввиграшки міг

би повідомити поліцію, що я просто викрала Сісі та планую знову

завдати їй шкоди.

Потім я спробувала сумлінно грати роль ідеальної дружини, сподіваючись, що таким чином не дам йому приводу замкнути мене на

горищі. Я готувала смачнючі вечері, підтримувала бездоганний лад у

будинку й навіть вдало приховувала відразу, коли ми кохалися. Але він

завжди знаходив, до чого присікатися. Зазвичай це було щось геть для

мене несподіване.

Урешті-решт я поступилася. Не збиралася більше вдавати із себе

цяцю, адже між моєю поведінкою і відвідинами горища не існувало

жодного причинно-наслідкового зв’язку. Новою моєю стратегією стала

демонстрація власної огиди. Я стала поводитися як остання мегера,

гримаючи на нього за кожну дрібничку, що була мені не до вподоби.

Але Ендрю було на це начхати — здавалося, мої претензії його лишень

розважають. Я припинила відвідувати спортзалу й стала їсти все, що

було до смаку, сподіваючись: якщо мені не вдасться відлякати його

власною поведінкою, то із цим впорається принаймні моя зовнішність.

Якось він заскочив мене на тому, що я ласую шоколадним тортом, відтягнув на горище й дві доби морив голодом — то було його

покарання. Але після цього випадку він уже не звертав уваги на жодні

мої коники.

Я спробувала була знайти Кейтлін, його колишню наречену, сподіваючись, що вона може стати мені за свідчиню, коли я нарешті

зважуся піти до поліції — щоб мене там не зважили божевільною. Я

знала тільки, яка вона має бути зовні, та її приблизний вік — і

вирішила, що цього буде досить, щоб відшукати цю жінку. Та чи

уявляєте ви, скільки на світі жінок віком від тридцяти до тридцяти

п’яти на ім’я Кейтлін? Багатенько. Я її не знайшла. І врешті облишила

всі спроби.

Ендрю примушує мене підніматися на горище пересічно десь раз на

місяць. Інколи частіше. А буває й таке, що інтервали між

«покараннями» довшають. Якось я аж пів року туди не потрапляла. Не

знаю, на краще це чи на гірше — те, що мені невтямки, чого очікувати.

Мабуть, якби я наперед знала, коли саме він мене замкне, і жила, наперед охоплена жахом, це було б просто нестерпно. Але не

здогадуватися наперед, спатиму я сьогодні у власному ліжку, а чи

збуватиму ніч на тій незручній лежанці, — це також дуже важко. І, певна річ, мені годі заздалегідь передбачити, які тортури чекають мене

в карцері на горищі, тому що я не уявляю, де нагрішила цього разу.

Крім того, йдеться не лише