Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

Перед тим як закінчити організаційну нараду, продивіться ваші календарі на наступний тиждень. Запишіть собі, що ваш товариш планує робити кожного дня. Він занотує все, що плануєте робити ви. Якщо, на вашу думку, комусь із вас потрібен дзвінок-стимул у певний день, запишіть це також у свої графіки: «Ти зателефонуєш мені в середу ввечері дізнатися, чи подзвонила я директорові музею; я зателефоную тобі у п’ятницю після обіду, аби з’ясувати, чи написав ти вірш». (Зверніть увагу: не треба завжди чекати, доки товариш попросить вас про такий дзвінок. Запитайте самі, коли, на його думку, він може йому знадобитися. Легеньке дружнє підштовхування час від часу – це неодмінний елемент системи товаришування. Так само як гарчання у відповідь: «Заради Бога, відчепися від мене!» Оскільки ви спонукатимете один одного робити речі, пов’язані з певними незручностями, такі спалахи обурення неминуче траплятимуться. Це просто важкі часи. Ставтеся до них із розумінням та гумором.)

Тепер кілька слів стосовно того, як ви діятимете кожного тижня.

Щотижневі ділові зустрічі

Я використовую термін «ділова зустріч», тому що саме такий характер вона матиме. Це не посиденьки за філіжанкою кави, не вечірка з пивом та переглядом футбольного матчу і не група росту самосвідомості. Це нарада, чітко орієнтована на досягнення мети, і в ту хвилину, коли вона перетворюється на щось інше, одразу перестає діяти.

Проблема в тому, що ви друзі. Ви подобаєтесь одне одному. А людям, які одне одному подобаються, дуже важко перейти до справи, тому що їм так добре проводити час разом. Крім того, можливо, ви не звикли обговорювати з друзями конкретні цілі, досягнення, плани та проблеми. Іноді дуже складно сприймати себе та одне одного серйозно в такому вимірі. Жінки особливо схильні до того, що їхні розмови плавно перетікають у царство емоцій, осіб та стосунків, де ми почуваємось у своїй стихії й готові залишатися годинами. Щоб цьому запобігти, проводячи ділові зустрічі, слід дотримуватися двох правил:

1. Приходьте вчасно. Це здається дрібницею, але в цьому вся суть самоповаги. Ви намагаєтеся не спізнюватись на прийом до лікаря чи на нараду зі своїм начальником, адже ви їх поважаєте і хочете, щоб це почуття було взаємним. Але щотижнева ділова зустріч – це зустріч із вашим майбутнім, із людиною, якою ви можете стати. Тому, як би ви не почувалися в цей день, постарайтеся прийти вчасно. Й очікуйте такої ж пунктуальності від вашого товариша.

2. Використовуйте годинник або таймер. Це структурує перебіг зустрічі й допоможе не відволікатися від суті. У кожного з вас є максимум півгодини, які можна розподілити приблизно так:

5 хвилин: звіт. Розкажіть, що ви зробили – або не зробили – протягом тижня, і якщо зробили, якими є результати. Товариш записав усі ваші плани минулого разу й очікуватиме звіту за кожним пунктом. Якщо ви не виконали жодної з обіцяних справ, це не найбільша катастрофа у світі. Ви просто заходите й кажете: «Я нічого не зробив». Але зазвичай ви таки щось зробили, просто цього не усвідомлюєте. Ви починаєте: «Я нічого не зробив. О ні, я зателефонував такій-то людині, але її не було на місці». У такий спосіб ви отримуєте підтвердження, що самі не завжди надаєте великої ваги тому, що справді зробили. (У цій ситуації товариш виконує ту саму функцію, що й ваш щоденник дій та почуттів, коли ви дієте самостійно.)

20 хвилин: проблеми та їх розв’язання. Тепер розкажіть про всі проблеми, з якими ви зіткнулись, і попросіть товариша запропонувати способи їх розв’язання. Але будьте обережні: якщо вони містять певний емоційний компонент, спочатку спробуйте звільнитися від негативу, провівши сеанс важких часів, інакше всі ваші спроби зазнають разючої невдачі. У цей момент треба бути особливо пильним та уважним одне до одного. Ви не завжди можете усвідомити потребу поскаржитися самому собі, однак гра «Так, але…» і тон зволікання в чиємусь голосі є безпомилковою ознакою. Спробуйте розважитись під час сеансу важких часів. Нарікайте на життя, доки не відчуєте полегшення та готовність рухатися далі, але встановіть собі ліміт – десять хвилин. Навіть бурчання та скигління може стати ефективним засобом для досягнення мети! Далі переходьте до мозкового штурму й толоки.

5 хвилин: складання графіка. Оновіть свій головний список дій, додаючи пропозиції вашого товариша, які ви хотіли б використати, а потім складіть план на наступний тиждень: що ви збираєтеся робити і в який день. Переконайтеся, що внесли до розкладу всі дзвінки-стимули, тому що їх очікування триматиме вас у тонусі. Товариш має переписати собі ваш графік, зокрема занотувати час, коли обіцяє вам зателефонувати. Далі настане його чи її черга.

Після того як основна частина годинної ділової зустрічі закінчиться, можете зайнятися репетицією співбесіди або складанням чернетки резюме (ви якраз будете до цього готові). Можна просто сісти й помріяти, як це буде класно, коли ви обоє досягнете своїх цілей. Можете відкоркувати пляшку вина й теревенити весь вечір, а можете піти додому. Я дійсно хочу, щоб ви на власному досвіді відчули, як це – виходити зі словами: «Побачимося наступного тижня: я розповім тобі, як ідуть справи, а в середу зателефоную».

Трихвилинний дзвінок-стимул

Дзвінок вашого товариша посеред тижня може дати вам заряд мужності та мотивації, коли це буде найнеобхіднішим: перед самим початком якоїсь складної справи, або відразу після того, як її буде виконано, або в обох випадках. («Ти готовий іти на співбесіду? Гаразд, зателефонуєш мені одразу, як вона закінчиться, і розповіси, як усе пройшло».) Я не маю на увазі лише дзвінки, які ви пообіцяли зробити під час щотижневої ділової зустрічі, але також спонтанні прохання про допомогу чи пораду або ситуації, коли ви раптом захочете привітатися з товаришем чи просто перекинутися кількома словами. Якщо ви домовилися з