Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мистецтво брехні, Агата Задорожна 📚 - Українською

Читати книгу - "Мистецтво брехні, Агата Задорожна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мистецтво брехні" автора Агата Задорожна. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83 84 ... 128
Перейти на сторінку:

Він кивнув мені, і в його очах за всього одну мить прослизнуло і вибачення, і ще щось, чого я не зрозуміла, а тоді повернувся до своїх студентів. 

 – Ходімо, – махнув він рукою. – Здається, пора провести ту розмову, що назрівала вже дуже давно. 

Він почав йти до виходу першим, а студенти бойовики невдоволено попленталися за ним. Краєм вуха я ще вловила обривок Ярошевих слів:

– Я пробачив вам лабораторію, я закривав очі на прогули і вилазки в місто…. Але більше я не…

– Кхм. 

Я здригнулася і повернула голову до купки моїх студентів, що забилися один одному під плечі. Артей глитнув і подивився на мене розширеними очима.

– Це було… неймовірно! 

Я видихнула і відвела очі. Та яке неймовірно – Ярош розпластав мене по підлозі, а залу дозволив зайняти тільки з жалості. 

– Облиш, – відмахнулася я. – Всі ми тут були. Я програла. 

Це не було соромно; але все ще дуже неприємно. 

Артей подивився на мене, наче я сказала якусь дурницю, і повільно похитав головою. 

– Ви не розумієте, – видихнув він тихо. – Це ж Верес! Найсильніший чаклун короля! Жоден з нас не може витримати й одного його удару. Він б’є так, що ми не встигаємо ні відбити, ні атакувати самі. 

Леонард підтягнув окуляри та стиснув підручники до білих кісточок. 

– Ми думали, що вдарити його чарами взагалі неможливо. Ні в кого раніше не виходило! 

Я скривила губи, намагаючись втримати посмішку. Що ж, можливо, тоді все не так і погано. Зрештою, я знала, що Ярош сильний. 

Артей, все ще дивлячись на мене так, наче я почепила місяць на небо, підняв у повітря новенький ключ, що лишив Ярош, і нарешті відкрив бойову залу. Вона виглядала просто – з малесенькими віконцями під самою стелею, і без будь-якого меблювання взагалі. Ідеальне місце для того, щоб використовувати чари без жодних хвилювань.

***

Хвилюватися не довелося – як і використовувати чари. Я довбила вже вчетверте про те, як саме потрібно тягнути за нитки магії, але наче говорила в пустоту: щонайменше, ніхто взагалі нічого не розумів. 

– Не так різко! Ти ж не кулями вогняними кидаєшся, спокійніше! 

Артей дивився на мене квадратними очима і взагалі не розумів, чого я від нього хочу. 

– Але я і так спокійно все роблю. Я завжди так використовую магію, – він розвів руками, а я вдарилася лобом об складені долоні. Це було просто безнадійно. 

Я озирнулася в усі боки й побачила таку саму невтішну картину: п’ятнадцять довбнів розбрелися по залі та намагалися викликати хоча б іскру ментальної магії. Вони розмахували руками, глибоко дихали, концентрувалися на очах супротивника, а результат був один. 

Жодного результату. 

Я повільно сповзла по стіні на підлогу і вперлася лицем у коліна, намагаючись порахувати подумки до десяти. Мав бути якийсь спосіб щось їм пояснити, відкрити у них якесь розуміння менталістики, її повільного, плавного руху… 

– Що, ми зовсім безнадійні? – запитала Грета, сумно накручуючи косу на долоню. Я подивилася на неї знизу догори та притримала чесну відповідь. 

А тоді… 

Тоді я зрозуміла. 

Я підскочила на ноги й подивилася на своїх студентів так, наче вперше їх бачила. 

– Що? – запитав Леонард, опускаючи долоні після чергового неуспішного закляття. В нього взагалі за всі ці тижні не було жодного успішного – і він, без перебільшень, був найбільш безнадійним з усіх.  Та все ж я обдарувала його широкою посмішкою і поманила студентів до себе пальцем. 

– Зараз ви повні нездари, – повідомила їх я. – Але це може змінитися. Я знаю один спосіб, який допоможе вам зрозуміти та відчути магію. Так колись менталістиці навчили й мене. 

Я побачила, як на лицях половини з них розквітає надія. 

– Але… – я спинилася та обвела їх уважним поглядом. – Ректорові це не сподобається. Можуть виникнути проблеми, тож хто не готовий спробувати, змушувати не буду. 

Я не очікувала, що хтось відмовиться – окрім, можливо, Леонарда, але він стояв тихо. Та всього за кілька митей у повітря невпевнено піднялася рука Артея. 

– Що? – нетерпляче запитала я.

Він відвів погляд, але все ж тихо сказав.

– Я не можу, – він вловив мої примружені у недовірі очі й пояснив. – Я тут тільки завдяки королівській стипендії. І я не можу її втратити. 

Я повільно кивнула. Що ж. 

– Гаразд. Як і обіцяла, змушувати не буду. 

Решта студентів стояли тихо – навіть Грета, яка також вступила в академію тільки завдяки стипендії. Вочевидь, її тяга до знань переважувала можливі наслідки. Всі студенти дивилися на мене, очікуючи хоч якихось пояснень, і я їх дала. 

– Наступного заняття будемо розкурювати заборонені трави. 

Серед студентів поширився задоволений і вражений гул. 

1 ... 82 83 84 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво брехні, Агата Задорожна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мистецтво брехні, Агата Задорожна"