Читати книгу - "Королева місяця та сонця, Дроянда"

"Дроянда, що сталося? Ти в порядку?"

Слова на екрані були сповнені турботи, і Дроянда відчула, як її серце відгукнулося на його уважність. Вона відчувала, щозараз їй потрібен лише один — Нортон. Відправивши ще одне повідомлення, вона додала:

"Будь ласка, залишайся зі мною, поки я не засну. Мені так страшно."

Через декілька секунд вона отримала відповідь:

"Я зараз йду до тебе."

Через кілька хвилин до кімнати, тихо відчинивши двері, увійшов Нортон. Він був серйозним, але в його очах було тепло і підтримка. Дроянда сиділа на ліжку, злегка схиливши голову. Він підійшов до неї, сідаючи поряд. Тільки зараз вона відчула справжній спокій, коли він був поруч.

— Ти не одна, — сказав Нортон, м’яко посміхаючись. — Я залишуся тут з тобою, поки тобі не стане краще.

Дроянда кивнула і тихо відповіла:

— Дякую. Я просто... так боюся інколи, і здається, що темрява мене поглинає.

Нортон ніжно поклав руку на її плече, даючи їй зрозуміти, що він поруч, і нічого не може розлучити їх. Вона поклала голову на його плече, і, хоч ніч не ставала менш темною, її серце заспокоїлося. Він був тут, і це було все, що мало значення.

З кожною хвилиною страх відступав, а Дроянда почала відчувати сонливість. Відчуття безпеки і підтримки повністю охопили її, і вже через деякий час вона, нарешті, заснула в його обіймах.

Нортон прокинувся вранці, коли перші промені сонця проникли через вікно, і побачив, що Дроянда мирно спала поруч, все ще в обіймах його руки. Він мимоволі усміхнувся, спостерігаючи за її спокійним сном. Але незабаром він відчув, як тягне до себе прохолода, і вирішив обережно встати, щоб не розбудити її.

Коли Нортон вийшов до кімнати, він побачив Агафію, яка вже стояла за кухонним столом, заварюючи каву. Вона злегка усміхнулась, помітивши його.

— Добрий ранок, — сказала вона, подаючи йому чашку кави і бутерброд. — Це для тебе, я знаю, ти любиш каву з молоком.

Нортон подякував, взяв чашку і зупинився, щоб насолодитися напоєм.

— Вдячний, — сказав він, опускаючи погляд. — А Дроянда?

— Вона ще спить, — відповіла Агафія, злегка посміхаючись. — Але не хвилюйся, я їй скажу, що ти пішов. До того ж Марс вже тобі подзвонив.

— Вона ще спить, — відповіла Агафія, злегка посміхаючись. — Але не хвилюйся, я їй скажу, що ти пішов. До того ж Марс вже тобі подзвонив.

Нортон кивнув, підняв чашку до губ і ковтнув пару разів, відчуваючи, як кава зігріває його.

— Добре, — сказав він, відставляючи чашку на стіл. — Потрібно йти. Передай Дроянді, що все гаразд.

— Добре, — сказав він, відставляючи чашку на стіл. — Потрібно йти. Передай Дроянді, що все гаразд.

Він підійшов до дверей, де зупинився на мить, і без слів поцілував Агафію в щоку, на знак подяки та прощання. Агафія, знову посміхнувшись, побажала йому удачі.

— Іди, — сказала вона, поблажливо. — Але якщо щось трапиться, не забувай, що ми всі тут.

Нортон вийшов з кімнати і попрямував до виходу, залишаючи теплоту від ночі позаду, відчуваючи, як серце б’ється в ритмі нових дій і нових викликів, які чекають попереду.