Читати книгу - "Африка, сни"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Влада над світом, – сказал он деланно холодно. – Це не вдалося навіть Чінгісхану.
— Ці придурки ще не знають, з ким зв’язалися, – сказал Хуяма самоуверенно.
— Ви називаєте вампірів придурками? – спросил Лифанчук. – Я завжди вважав, що вампіри – вища раса.
— Це вже не ті вампіри, майстре, – сказал оябун. – Ті вампіри, їхні предки, були уособленням елегантності. Якщо хочете знати, я не маю нічого проти них. Проте, їхні нащадки в процесі еволюції деградували. Зараз це звичайне сіре бидло. Смертельно небезпечне бидло.
— Чому ж ви не покінчите з ними? – спросил Лифанчук.
— Ми не займаємося поліпшенням світу, – сказал оябун. – На те є прокуратура і міліція.
— І китайська розвідка, – сказал Лифанчук. – Те, що ви сказали, сенсей, зачіпає мене особисто. Гадаю, разом ми покінчимо з усім цим.
Он подал оябуну руку. Оябун пожал еe с довольным видом.
— Її треба рятувати негайно, – сказал Хуяма.
И он так стукнул по столу, что запрыгали стаканы. И тут оябун посмотрел на него очень внимательно. И Хуяма съежился и покраснел под его взглядом. Лифанчук положил Хуяме руку на плечо.
— Не хвилюйтесь, – сказал он. – Повірте, Галя може дати собі раду. Я навчив її дечому.
— Перш за все нам треба взяти фортецю ворога, – сказал оябун.
— Де ця фортеця? – спросил Лифанчук.
— Апаратно-студійний комплекс на вулиці Мельникова, – сказал оябун. Он размял могучие плечи и широко улыбнулся. – Пречудово, – сказал он. – Ми повертаємо дитину щасливому батьку і заробляємо гроші. Величезні гроші нашого індійського татуся.
— І рятуємо світ, – сказал Лифанчук.
— Комуністичний ідеалізм, – сказал оябун, – ось до чого призводить промивання мізків. До речі, ви не хотіли б познайомитися зі справжнім індійським магараджею?
— Мені здається, ми вже знайомі, – сказал Лифанчук.
— Так, я і забув про ваші звитяги. Не розумію одного – чому ви йому так сподобались? Люди його штибу зазвичай не звертають уваги на інших людей, – сказал оябун.
— Його дао вибрало мене, – сказал Лифанчук.
Они встали из-за стола, и тут любитель Гессе хряпнул стакан водки, ударил книжкой об стол и заорал:
— Тачанки вперед віялом! Рубай, батьку, червону сволоту!!
— Яке дао? – скривилась Татьяна, – просто людина свою люльку загубила, а ви знайшли.
Последнее, что мы видим – крупный план лица Татьяны и средний план задумавшихся Лифанчука, оябуна и Хуямы.
122. ИНТ. АСК. КОРИДОР. ДЕНЬ.
Галя шла по коридору АСК. Еe внимание привлекла дверь с табличкой «Тихо! Іде запис!» и Галя засунула в дверь любопытный нос. Чeрная тень мелькнула у неe за спиной и скрылась за углом. Или это нам так показалось... Галя оглянулась, но никого не увидела.
123. ИНТ. АСК. СТУДИЯ ПРОГРАММЫ «ІНШИЙ ВИМІР». ДЕНЬ.
В студии шла съeмка прграммы «Інший вимір». Вова и Адик восседали на хилых блестящих стульчиках. Их окружало звездное небо. Там и здесь на звездном небе светилсь каббалистические знаки, в одном углу неба уютно устроился Нострадамус, в другом – какой-то джентльмен в парике, то ли Калиостро, то ли граф Сен-Жермен. Сбоку стояла съeмочная группа, а в центре, между Вовой и Адиком помещалась Альбина Ковбасюк, ведущая программы.
— Пані і панове! З вами програма «Інший вимір» і в студії я, її ведуча Альбіна Ковбасюк, – тараторила она. – У нас сьогодні в студії наші гості пан Адольф Свербипупенко і пан Володимир Галушка, і вони стверджують, що побували в потойбічному світі. Розкажіть нам всім, будь ласка, ну як там?
— А то ви не знаєте! – недоверчиво засопел носом Адик. – Такі калідори кафєльні, свєт в кінці, – ну, тіпа труби, – двері такі канкрєтні…
— І дємони стоять за двірями, в халатах ризових, – добавил Вова. – Як ми з Адіком ломанулись, то вони і одлетіли нафіг.
— Все ж таки, – развязно настаивала ведущая, – розкажіть нам, як ви повернулись назад, у життя?
— Так ми і не возвращались, – сказал Адик, – а чого вертатись? Шо я там загубив? Страданія? Та чого ви питаєте, як будто самі не знаєте? Дєтскій сад какой-то!
— Стоп, шо за хєрня? – прозвучал голос режиссера. – Хто привів у студію цих ідіотів?! Свєта!!
— І шо за дурня? – сказала Галя, – Чим тільки люди занімаються?
И тут же какие-то ЛЮДИ В ЧEРНОМ – то ли ниндзя, то ли телеоператоры, снимающие в «чeрном кабинете», – зажали ей рот и куда-то потащили. Она отбивалась отчаянно. Ей даже удалось вырваться и уложить парочку нападавших серией мастерских ударов, но слишком много их было. Они скрутили девушку, зажали ей рот и потащили. Отбиваясь, она успевала запоминать дорогу (крупный план лица).
124. ЭКСТ. КРЕЩАТИК. НЕБОСКРEБ. ДЕНЬ.
Напротив агентства УНИАН, на месте «вырванного зуба» между двумя домами с дурацкой рекламой на стенах, теперь возвышался небоскрeб (компьютерная графика). Стекло, бетон, хайтек...
Громадную площадь фасада занимал световой биллборд: «JAKUZA UA. INC.»
125. ИНТ. ОФИС ЯКУДЗЫ. ДЕНЬ.
Оябун, Хуяма, Лифанчук и ещe двое из наиболее приближeнных сидели у оябуна в офисе перед огромным компьютером. На мониторе светился план АСК. Проекция была выведена на большой экран.
— Як ми зайдемо туди? – спросил Хуяма.
Лифанчук ходил взад-вперeд, покуривая трубку, как товарищ Сталин.
— Скоріш за все, вони відведуть її ось сюди, – сказал оябун. – Це таємне приміщення, про нього не знає ніхто, навіть ветерани, які там працюють.
— У них там всередині повно охорони. Не хотілося б піднімати галас, – озабоченно сказал Хуяма.
— Мені здається, я вже непогано розумію цю країну, – улыбаясь, сказал Лифанчук, – і я знаю їхні слабкі місця.
— Китайська розвідка, – улыбнулся оябун.
— Там кожного вечора політичне ток-шоу, – сказал Лифанчук, не обращая внимания на слова оябуна. – Вони це люблять. Головним чином там народні депутати. Не думаю, щоб їх перевіряли при вході.
— Сунь Цзи, – сказал оябун с восхищением. – Це називається зруйнувати ворога зсередини. «Мистецтво війни», параграф п’ятий, рядок одинадцятий, – он даже привстал от удовольствия.
— Все, що нам потрібно – старий «запорожець», – сказал Лифанчук. – Той самий, про який вони розповідають один одному свої дурні анекдоти.
126. ИНТ. АСК. СТУДИЯ «АРМАГЕДДОНА». ДЕНЬ.
Сосуновский, магараджа со свитой, ОПЕРАТОРЫ И ТЕЛЕВЕДУЩИЕ толпились в тeмной студии «Армагеддона». РАБОЧИЕ заканчивали монтаж обрудования. Мы не видим всего помещения, приберегая общий план cтудии для «Grand finale». Высвечиваем лишь крупные планы некоторых деталей.
В центре, на цепи висела переливающаяся красным и оранжевым массивная херня, изображающая раскаленный астероид. Эдуард Майстренко, арт-директор канала, с гордостью показывал гостям плоды своего воображения:
— Осьо-сьо, дивіться, сер, – прыгал Майстренко по студии, – оце – тіпа метеоріта, шо падає на Землю, він
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Африка, сни», після закриття браузера.