Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Одіссея капітана Блада 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея капітана Блада"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея капітана Блада" автора Рафаель Сабатіні. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83 84 ... 108
Перейти на сторінку:
Меллера вчувалася іронія. — Звичайно, полковник повернувся живий і здоровий. Але он там, у морі, живий і здоровий капітан Блад, і він знову почне свої піратські розбої.

— Зараз я не збираюся навіть розмовляти з вами, майоре Меллер.

— І, у всякому разі, це не надовго! — вигукнув полковник, до якого нарешті повернулася здатність говорити. — О ні, клянусь. — Непристойна лайка, якою він закінчив клятву, мала зміцнити його впевненість у своїх словах. — Я витрачу все своє багатство до останнього шилінга, не пошкодую всіх кораблів ямайської ескадри, але не заспокоюся доти, доки не повішу цьому негідникові на шию мотузкову краватку! І я не маю наміру із цим зволікати. — Від злості Бішоп аж побагровів, на лобі в нього здулися вени. Перевівши дух, він звернувся до майора:

— Ви добре вчинили, виконавши розпорядження лорда Джуліана.

По цих словах він узяв лорда за руку.

— Ходімо, мілорде. Нам необхідно разом усе обміркувати.

Вони проминули редут і пішли через сад до будинку, де на них чекала занепокоєна Арабелла. Побачивши дядька, вона відчула велику полегкість не тільки за нього, а й за капітана Блада.

— Ви дуже ризикували, сер, — серйозно зауважила вона лордові Джуліану після того, як вони обмінялися звичайними привітаннями.

Але лорд Джуліан відповів їй так, як уже відповідав майорові Меллеру:

— Не було ніякого ризику, леді.

Вона дивилася на нього з деяким подивом. Його довге аристократичне обличчя відбивало більше меланхолії, ніж зазвичай. Відчувши в погляді дівчини запитання, Вейд додав:

— Бладу дозволили вільно вийти з гавані за умови, що полковникові Бішопу не буде заподіяно ніякої шкоди. Блад пообіцяв і дотримав слова.

На устах дівчини промайнула ледве помітна посмішка, а на засмученому обличчі заграв легкий рум’янець. Вона охоче підтримала б цю розмову, але губернатор був у поганому гуморі. Сопів, обурювався, не хотів і слухати, коли говорили, що слово Блада чогось варте. Він забув, що саме цьому слову завдячує життям.

За вечерею і до глибокої ночі з язика у нього не сходив Блад, Бішоп тільки й знав, що вихвалявся, яких пекельних мук зазнає в нього злощасний пірат. Того вечора полковник пив без міри і так сп’янів, що мова його стала занадто брудною, а погрози страхітливими. Нарешті Арабелла не витримала й вийшла з кімнати, ледве опанувавши себе. Не так часто Бішоп відкривав перед племінницею своє справжнє нутро, бо, як не дивно, цей грубий, владний плантатор відчував якийсь побожний страх перед тендітною дівчиною — наче вона успадкувала від свого батька право на повагу до себе.

Лорд Джуліан, який побачив Бішопа огидним й нестерпним, вибачився і пішов розшукувати дівчину. Він мав передати їй прохання Блада, і, як йому здавалося, сьогоднішній вечір був найбільш сприятливий для такої розмови. Але міс Бішоп уже лягла спати, і лордові Джуліану довелося приборкати своє нетерпіння й відкласти розмову до ранку.

Наступного дня, ще до того, як спека стала нестерпною, він з вікна своєї кімнати помітив Арабеллу серед квітучих азалій. Вони служили прекрасним фоном для тієї, що своєю дівочою чарівністю виділялася серед усіх жінок так само, як азалія в царстві квітів. Лорд підійшов до неї, і коли, прокинувшись від своєї задуми, Арабелла зі щирою усмішкою побажала йому доброго ранку, лорд Джуліан сказав, що має для неї доручення від капітана Блада.

Він помітив, як дівчина здригнулася і як затремтіли її губи. Тільки тепер лорд звернув увагу на її блідість і на синці під очима, на незвичайно смутний вираз обличчя. Усього цього він не помічав учора ввечері.

Вони перейшли з відкритої частини саду на одну з терас, де в тінистій алеї серед запашних апельсинових дерев одразу ж відчули прохолоду. Лорд Джуліан, милуючись дівчиною, дивувався, чому він так довго не помічав її тонкої своєрідної грації, не розумів — а зараз він це добре розуміє, — наскільки бажаною була вона для нього. Саме вона і є тією безмежно принадною жінкою, яка здатна своєю чарівністю осяяти його банальне животіння, перетворити життя на казку.

Він помітив, якими ніжними барвами міниться її каштанове волосся і як красиво спадають шовковисті кучері на її молочно-білу шию. На Арабеллі була сукня з лискучого сірого шовку, а на грудах, мов крапля крові, пломеніла щойно зірвана багряно-червона троянда. Уже потім, згадуючи Арабеллу, лорд завжди уявляв її саме такою, якою вона була того чудового ранку і якою він раніше ніколи її не бачив.

Мовчки заглибилися вони в затінок алеї. Там Арабелла зупинилася й поглянула на нього.

— Ви щось сказали про доручення, сер, — нагадала вона, виявляючи своє нетерпіння.

Його світлість почав розгублено перебирати локони своєї перуки. Він трохи хвилювався і роздумував, із чого почати.

— Блад просив мене, — нарешті наважився лорд, — переказати вам, що він таки зберіг дещо від того джентльмена... яким... яким ви знали його колись...

— Тепер це ні до чого, — сумно промовила дівчина. Лорд Джуліан не зрозумів її, бо не знав, що з відучора вона раптом прозріла.

— Я думаю... ви були несправедливі до нього.

Арабелла не зводила з лорда Джуліана своїх карих очей.

— Якщо ви скажете мені все те, що він вас просив переказати, можливо, я зумію краще розібратися...

Слова Арабелли збили лорда Джуліана з пантелику. Він не відразу відповів. Доручення було делікатним, а він не зовсім підготувався, і тому діяти треба було обережно. Проте його непокоїло не стільки те, як виконати доручення, скільки те, як використати його у своїх власних інтересах. Його світлість, досить досвідчений у поводженні з жінками, завжди почувався невимушено з дамами аристократичного світу, а от зараз він якось дивно зніяковів перед цією одвертою, безпосередньою дівчиною — племінницею колоніального плантатора.

Наче змовившись, вони мовчки йшли до освітленого яскравим сонцем перехрестя, де алею перетинала стежка до будинку. Тут, купаючись у сонячному промінні, пурхав барвистий, з долоню завбільшки метелик з

1 ... 82 83 84 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея капітана Блада», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея капітана Блада"