Читати книгу - "Можливо все!, Джон Вон Ейкен"

Щоб завжди залишатися на вершині, слід засвоїти й застосовувати всього декілька простих принципів. Я приготував для вас шість із них.

Можливо, ви думаєте: «Так, добре! Джоне, я все зрозумів! Я розумію, що треба постійно про щось мріяти – після досягнення заповітної мети, і навіть у процесі її досягнення!» І можливо, ви думаєте: «А в чому ж, власне, одкровення? Що тут нового?»

Я хочу сказати вам одну дуже важливу думку. І хочу, щоб ви обмірковували мої слова протягом читання всього цього розділу. Успіх – велика річ, але він має одну негативну рису. І полягає цей негатив у тому, що, досягнувши успіху, ми чомусь починаємо думати, що він від нас нікуди не дінеться. А тим часом світ навколо нас змінюється, і немає ніякої гарантії, що те, що приносило нам успіх рік-два тому чи навіть учора, забезпечить нам довічне безхмарне існування.

І один з основних моментів, на яких я хотів би зосередити вашу увагу, полягає в тому, що, ставлячи перед собою життєві цілі, не варто порівнювати себе з іншими людьми. Треба порівнювати себе з самим собою, і думати не про те, як перемогти інших, а як перемогти самого себе.

Деякі експерти вважають, що менталітет розвитку буває двох типів – внутрішній і зовнішній (або вертикальний і горизонтальний).

Ті, хто має зовнішній (горизонтальний) менталітет, дістають упевненість у собі з усвідомлення того, що вони – кращі за інших, що їм вдалося переплюнути своє оточення. «Сидорови з п’ятого поверху лаються по три рази на день, а ми – лише раз. Значить, у нас все дуже навіть непогано». Відповідно ознакою успіху й прогресу для них є «перегнати» сусідів (друзів, конкурентів, «ідіотів з компанії Х», Америку тощо).

Представники ж групи осіб із внутрішнім (вертикальним) менталітетом упевненість в собі отримують від усвідомлення того, що їм вдалося поліпшити власні досягнення – тобто, по суті, перегнати самого себе. Вони порівнюють себе нинішнього й себе колишнього і радіють змінам. «Мені байдуже, скільки разів на день лаються Сидорови. Ми раніше лаялися кілька разів на тиждень, а зараз – лише раз на місяць! Це – наша перемога».

І вміння мріяти – це вміння ставити перед собою нові цілі, тобто не миритися з собою «нинішнім», а фантазувати про себе «завтрашнього».

Дозвольте мені розповісти тут про одного відомого успішного бізнесмена. Цей приклад тут буде дуже доречним, бо якнайкраще відповідає моїм словам.

Запитання: у дитинстві ви гралися в піжмурки?

Переконаний, що кожен із нас відповість: «Так». Строго кажучи, я ледве можу уявити хоча б одну дитину на Землі, котра хоча б раз у житті не гралася в піжмурки.

Тоді ще запитання: з ким ви гралися? З друзями, правильно? Добре, останнє запитання: хтось із вас грався в піжмурки з фашистами?

Чому я ставлю такі дивні запитання? Бо людина, про яку я зараз розповім, провела своє дитинство, граючись «у піжмурки» з німецькими солдатами. Цього чоловіка звуть Енді Гроув (Andy Grove), і він – один із засновників компанії Intel, фірми, що виробляє мікрочіпи, які стоять, напевно, у кожному комп’ютері, яким ми користуємося.

У дитинстві Енді Гроув справді тікав від фашистів. Маленький єврейський хлопчик опинився в Австрії у самий розпал Другої світової війни. Той досвід, який Енді Гроув отримав ще дитиною (це моя особиста думка), без сумніву, допоміг сформувати позицію, яку через багато років зайняла компанія Intel: постійно прагнути перевершити саму себе, ніколи не задовольняючись нинішнім становищем, вважаючи його, якщо хочете, недостатньо надійним і безпечним. Енді Гроув навіть написав книжку, яка називається

«Виживають тільки параноїки», – на її сторінках він розповідає про те, як важливо завжди намагатися перевершити самого себе. Не спочивати на лаврах, думаючи: «Один раз вийшло – то й добре».

Приклад Енді Гроува дуже показовий – ми постійно повинні вигадувати щось нове, постійно випереджати самих себе хоча б на крок, інакше нас схоплять «фашисти».

Це не означає, що я хочу, аби ви негайно перетворилися на маніяка-кар’єриста, який з останніх сил прагне піднятися ще на одну сходинку вгору по службових сходах. Зовсім ні! Якась частина ваших цілей повинна бути пов’язана з родиною, якась частина – з відпочинком, а якась – з отриманням елементарних задоволень! Так, іноді людина має право зробити щось просто тому, що їй це приємно! Отже, я не хочу сказати, що ви повинні перетворитися на кар’єриста. Що ви справді маєте робити – це не дати вашій мрії загинути, бо й ви загинете разом із нею.

Дуже легко втратити здатність бути першим, бути новим, свіжим, справжнім. Дуже легко домогтися одноразового успіху, повірити, що це назавжди, перестати мріяти і в кінцевому підсумку – нічого не досягти.

Кілька років тому – я вже не згадаю точно, у якому це було році,