Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

Джин притихла, розгублено обернувшись до Норма, ледь не втрачаючи свідомість. Той ні слова не кажучи, опустився перед нею на коліно, припавши вухом до її живота.

- Це правда. Я чую в тобі пульсуючий клубок драконівського духу, - подав голос Норм, охрипнувши від емоцій, які його переповнювали в цей час. - Шай правий, ти не можеш позбавити себе життя й тим самим вбити дракона. Вбивство дракона навіть в утробі карається дуже жорстоко. Якщо ти не виносиш та втратиш його навіть ненавмисно, без захисту Варона, тебе можуть порвати на драконячому полюванні. Це в гіршому випадку. Так що, ти візьмеш себе в руки, жінко, та обов’язково  впораєшся. Тобі належить стати матір'ю, Джинджер . ... І це чудо.

- Вона іскра, немає тут ніякого чуда, - сердито проказав Шай, пропалюючи її ревнивим поглядом. - Іскри здатні виношувати драконів. Мій предок був народжений іскрою. Так що тепер ти мені винна,  Джинджер, я врятував твого сина, сина Варона. За законом, на який ти так любиш останнім часом посилатися - ти віддаси мені борг як я того побажаю. Надумаєш чудити чи шкодити собі - я перетворю твоє життя на тортури, вже в чому, а в цьому я бог. А тепер віднеси її, Норме з очей моїх . ... І ще, Норме ... якщо з нею станеться щось недобре, я буду повільно знімати з тебе шкуру живцем. Ти мене зрозумів? А ти зрозуміла мене, руда відьма?

Джин не відповіла, продовжуючи вмирати у своїй душі. Норм хитнув головою, мовляв ясно, як божий день, хоча багато так і залишалося незрозумілим. Якщо вже не говорити про їх подальшу долю, то взяти, наприклад, пильну увагу тарра до дівчини.

- Чому ... ви не знімете його з цих пік? - відвести Джин виявилося не так  просто. Її голос та губи тремтіли, але ноги немов вросли в землю, а Норм боявся тягти її силою, щоб тепер не дай бог не нашкодити дитині. Вона дивилася на тіло Варона, заливаючись беззвучними сльозами.

- Піки отруєні. Його тіло уражено невідомою мені отрутою. Нашого командора вбили підло. Ще вчора, - глухо відповів Норм. - Шай намагається дізнатись про отруту та придумати, як доставити тіло для поховання. Пішли зі мною. Ти не повинна плакати, ти повинна залишатися сильною. Твої сили потрібні дитині. Це зараз головне. Думай лише про це. ... Вже не знаю чому, - перейшов на шепіт Норм. - Але тарр благоволить тобі. Не варто випробовувати його терпіння. Він розриває на шматки й за менші образи та непокору, я вже тут такого надивився. А ти йому сім мішків гречаної вовни наговорила, він тебе за це вже з дюжину разів міг прибити, але він тебе не чіпає, здається, він оберігає тебе, Джинджер. Сховайся за його лагідним ставленням до тебе, та виживи будь за що!

Ледве дихаючи розбитим серцем, Джин піднялася на спину Норму.

…Угрюм гору огорнув траур. Голови воїнів були опущені, очі потьмяніли, їх душі безмежно тужили за їх великим командором.

З сумом тремтіли свічки і побрязкував посуд. Сумний був звук човгаючих кроків та тихих розмов. Собаки завивали в унісон вітру, і небо розтягнуло над фортецею похмуре полотно, посипаючи голови мокрим снігом.

Елтон не відходив від ліжка сестри, обпоївши її за наказом Норма заспокійливими відварами. Звістка про те, що Джин носить дракона - призводило Елтона до жаху. А те, що трапилося з командором Вароном, що Чорна лють, ці жахливі дракони, які  вирвалися на волю, про яких тепер всі дізналися - взагалі межувало з кінцем світу та навіювало найстрашніші думки.

- О, ти прокинулася, - варто було Джин поворухнутися, як він одразу  дбайливо схилився над нею. - Хочеш чогось?

- Здохнути, - похмуро озвалася Джин, не відкриваючи очей. - Тіло Варона вже доставили?

- Так. Мені так шкода, сестричка. Варон був гідним владикою, один з кращих, останній шляхетний дракон. Поховання відбудеться сьогодні після полудня. Норм тепер командор Сторожової вежі і він побажав поховати твого чоловіка при денному світлі, щоб ці тварини не могли бути присутніми. Вони зайняли всі кімнати на всіх трьох ярусах, коридори та навіть льох. Їх тут повним-повнісінько. ... Давай  я принесу тобі поїсти?

- Відчепись! Не хочу я їсти, шматок в горло не полізе.

- Тут ти не маєш рації, Норм наказав ...

- Та плювати я хотіла на те, що вони там наказали! - Джин рвучко сіла в ліжку і одразу ж впала назад від  нудоти та запаморочення. - Де Данай?

- Його тримають під вартою, - чим далі, тим більше Елтону не подобався її настрій. - Що ти задумала, Джин? Тут зараз всім заправляє цей здоровенний блідолиций правитель, а він жартувати не любить, як я зрозумів. Цей тарр довів до істерики всіх наложників у фортеці, а юний Бек навіть обмочився, тому що владики з підземелля зжерли всіх наших кіз живцем на очах у прислуги. Він заборонив їм ґвалтувати тутешніх жінок, але пообіцяв їм, що вони зможуть вибрати собі іграшок в долині. Вони божевільні і кровожерливі без міри, але всі вони боятися тарра Шая. Що ж він таке, якщо навіть ці бліді тварюки бояться його. Джин, не час воювати проти всіх! Потрібно почекати і подивитися.

Але Джин його вже не слухала. Тримаючись за стіни, вона обережно вийшла до коридору. Її дар безпомилково зміг визначити де тримають Даная . А так як її туди не пустила мовчазна бліда варта, не здаючись, вона пішла на пошуки Шая, до якого, як не дивно, її теж привів дар.

- За що владику Даная тримають під вартою? - хрипко вимовила Джин, перериваючи розмову в збройовій. Норм, кілька його воїнів, Шай та командири Чорної люті щось бурхливо обговорювали до цього. Тепер вони усі разом дивились на дівчину. Крім Шая, у всіх в очах застиг неприхований переляк .