Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Джералдова гра, Стівен Кінг 📚 - Українською

Читати книгу - "Джералдова гра, Стівен Кінг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джералдова гра" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 95
Перейти на сторінку:
ваші й чоловіка ініціали, ну і також тому, що ми їх знайшли на підлозі в кабінеті містера Берлінґейма». Я чекала на це, бо якби вони показали мені кільця, я б точно знала, що Опівнічний Візитер нашої Неллі був просто грою уяви Неллі. Я чекала й чекала, але цього не сталося. Зрештою перед першою операцією на руці я розповіла Брендонові про те, як мені здавалося, що я в будинку не сама, принаймні якийсь час. Сказала, що це могла бути уява, така ймовірність є, але в ті моменти це здавалося дуже реальним. Я нічого не сказала про загублені кільця, але про слід і сережку розповіла. Про сережку, мабуть, правильніше сказати пробелькотіла, і, мабуть, розумію чому: вона виражала все, про що я не наважувалася говорити, навіть із Брендоном. Розумієш? Увесь час, що я це розповідала, постійно вживала слова на кшталт «І тоді я подумала, що побачила» або «Я була майже впевнена в цьому». Я мусила розповісти йому, розповісти хоч комусь, бо страх роз’їдав мене зсередини, ніби кислота, але я всіма можливими способами намагалася показати, що не плутаю суб’єктивні відчуття та об’єктивну реальність. Понад усе я намагалася приховати від нього, наскільки досі налякана. Бо не хотіла, щоб він думав, наче я здуріла. Якби думав, що я трохи істеричка, — нехай, таку ціну я готова заплатити, щоб знову не лишитися наодинці з гидкою таємницею, як те, що зі мною зробив батько під час затемнення, але понад усе я не хотіла, щоб він подумав, наче я помішана. Не хотіла, щоб навіть розглядав таку ймовірність. Брендон узяв мене за руку, погладив її й сказав, що розуміє таку думку. Сказав, що в таких умовах це, мабуть, типово. А тоді додав, що важливо пам’ятати: все це не реальніше, ніж душ, який ми з Джералдом прийняли після нашої спортивної садо-мазо метушні в ліжку. Поліція обійшла весь будинок, і якби там був ще хтось, вони б точно знайшли якісь докази, які це підтверджують. Те, що будинок невдовзі перед цим ретельно помили й відчис­тили перед холодним сезоном, лише підтверджує цю думку. — Може, вони й знайшли якісь докази, — сказала я. — Може, якийсь коп собі ту сережку просто в кишеню сховав. — У світі, звісно, багато копів, у яких до такого руки чухаються, — відповів Брендон, — але мені важко повірити, що навіть якийсь тупак ризикуватиме кар’єрою заради сережки без пари. Мені було б легше повірити, що дядько, про якого ти розповідаєш, повернувся пізніше в будинок і сам забрав. — Так! — погодилася я. — Це ж можливо, правда? Він почав хитати головою, але врешті знизав плечима. — Усе можливо, зокрема промах або людський фактор з боку поліцейських, але… — Він замовк, узяв мою ліву долоню й подивився на мене з власним варіантом виразу нідерландського дядька[80]. — Багато твоїх думок мають в основі ідею, ніби ті поліцейські зробили в будинку все абияк і сказали, що все окей. Але так не було. Якби була залучена ще якась третя сторона, висока ймовірність, що поліція знайшла б докази цього. А якби такі докази були, я б знав. — Звідки? — запитала я. — Бо через таке ти б опинилася в дуже неприємній ситуації. У такій, що поліцейські перестали б гратися в хороших хлопців і почали зачитувати тобі «міранду»[81]. — Не розумію, про що ти, — сказала я, але почала вловлювати. Так, Рут. Джералд був трохи помішаний на страхуванні, і агенти трьох різних компаній повідомили мене, що свій період офіційної скорботи — ну і ще чимало років опісля — я проведу в комфорті. — Джон Гаррелсон в Оґасті провів дуже ретельний, дуже детальний розтин твого чоловіка, — сказав Брендон. — Згідно з його звітом, Джералд помер унаслідок того, що судові медики називають «чистим серцевим нападом», тобто інфарктом, не ускладненим якимсь отруєнням, перенапруженням чи серйозною фізичною травмою. — Він збирався продовжувати, бо перейшов у лекторський режим, але побачив щось у мене на обличчі й спинився. — Джессі? Що таке? — Нічого, — відповіла я. — Та ні, не нічого. На тебе важко дивитися. Судома? Зрештою мені вдалося переконати його, що зі мною все гаразд, і на той момент майже так і було. Мабуть, Рут, ти розумієш, про що я думала, бо вже згадувала про це в листі раніше: подвійний удар, якого я завдала Джералдові, коли він не хотів робити те, що слід, і відпустити мене. Один у живіт, один у фаберже. Я думала, як добре, що сказала, мовляв, секс у нас був жорсткий, — це пояснило синці. Та й мені здається, якщо вони й були, то малі, бо серцевий напад настав одразу після ударів і зупинив процес крововиливу. Це, звісно, веде до ще одного питання: чи я спричинила той серцевий напад? Жоден із медичних довідників, з якими я звірялася, не дав повноцінної відповіді на це запитання, але будьмо відвертими: мабуть, я також доклалась. І все одно, повністю брати на себе провину я відмовляюся. Він мав зайву вагу, забагато випивав і димів як паротяг. Інфаркт був близько, якщо не того дня, то наступного тижня чи місяця. Я вважаю, Рут, що диявол лише обмежений час грає тобі на скрипці. Якщо в тебе думка інша, щиро бажаю тобі скрутити її в дрібну кульку й запхати туди, куди не заглядає сонце. Уже так склалося, що я здобула право вірити в те, в що хочу вірити, принаймні в цьому. Особливо в цьому. — Якщо я виглядаю так, наче дверну ручку ковтнула, — сказала я Брендонові, — це я намагаюся звикнути до думки, що хтось вважає, ніби я вбила Джералда, щоб отримати страховку. Він ще трохи похитав головою, весь час серйозно дивлячись на мене. — Вони зовсім так не думають. Гаррелсон каже, що серцевий напад у Джералда стався, ймовірно, через сексуальне збудження, і поліція штату приймає цей висновок, бо Джон Гаррелсон, мабуть, найкращий спеціаліст у галузі. Ну є хіба парочка циніків, які думають, ніби ти спіймала Саломію й навмисне його до цього довела. — А ти? — запитала я. Я думала, що можу шокувати його такою прямолінійністю, і частково мені було цікаво, як же виглядає шокований Брендон Мілерон, але я могла б і подумати трохи довше. Він лише всміхнувся. — Чи думаю я, що тобі вистачило уяви побачити можливість зірвати Джералдів термостат, але не вистачило, щоб зрозуміти, що в результаті лежатимеш і вмиратимеш прикутою до ліжка? Ні. Чого б це не коштувало, Джесс, я думаю, все відбулося саме так, як ти мені розповіла. Можна щось чесно сказати? Настала моя черга всміхнутися. — А інакше й не треба. — Добре. Я працював із Джералдом і добре з ним ладив, але багато людей у фірмі його недолюблювали. Він був просто найбільший у світі фанатик контролю. Мені взагалі не дивно, що від думки про секс із прикутою до ліжка жінкою у нього всі лампочки загорялися. Коли він це сказав, я швидко глянула на нього. Була ніч, світилося лише бра біля ліжка, тому він сидів у тіні, що прикривала його від плеча й вище, але була майже певна, що Брендон Мілерон, молода юридична акула, у якої всі кар’єрні щаблі попереду, зашарівся. — Я тебе образив, вибач, — раптом присоромленим тоном
1 ... 83 84 85 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джералдова гра, Стівен Кінг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джералдова гра, Стівен Кінг"