Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Куди тільки ступить Скаїр, скрізь все занепадає, прямо епідемія чуми якась. - З жалем прокоментував Гредхард. Маль, переставши стрибати, зупинилася, застопорившись на одній із гілок.
- Вухата, досить задніх пасти, ходімо! - Торговець зрадів, що обігнав ельфійку і тепер вирішив пожартувати.
- Стривай, Гредхарде, щось тут не чисто. – Засмикала дівчина вухами.
- Звичайно, це ж болото, з чого йому бути чистим? - Не повертаючи голови, озвався старий.
З трясовини раптово для всіх визирнули морди ящерів. Їхня красива темно-зелена луска сяяла під променями ранкового сонця. Ельфійка, злякавшись, від несподіванки впала з гілки, але перевертень встиг підтримати дівчину своєю здоровою рукою, перш ніж та остаточно не впала в бруд. А Лія, так само злякавшись, з'їхала з плечей демона і зависла ззаду, прикрита його спиною.
- Ви хто такі? – Скрикнув один із ящерів, наводячи свою рогатину на Магуму. Видно було, що з двох ящерів цей старший. Він був вищим і ширшим у плечах, на відміну від свого побратима, який від здивування почав часто моргати. З-за кущів трохи віддалік з'явилися ще четверо охоронців. Але вони просто спостерігали.
- Ми ...
- Тобі хтось говорити дозволяв, демон? – Прокричав молодший.
- Тупоголові… - Піднявши руки вгору, відповів пошепки напівбог. Лія, зачепившись руками за плечові нарости демона, охая і ахая, намагалася видертися назад вгору. На обличчях лускатих завмерло німе питання.
- Як же тяжко. - Простогнала Лія.
- А-а-а… - Ящіроголові здригнулися, відступивши назад. Дракониця вибралася нарешті на шию стража, але волосся, яке впало на очі, не дало побачити тих, хто стояв перед нею. Вона торкнулася свого волосся на мордочці і відкинула його назад, показавши свої лусочки на щоках і драконові ріжки. Очі засяяли дорогоцінним світлом.
- О-па, а ви ще хто? - Нахилившись вперед, спитала дівчина, злегка смикаючи своїми крилами від цікавості. Ящери відступили ще на крок. - Такі кумедні. Вони мені подобаються. Особливо цей, який моргає. — сказала Лія, схилившись до вуха Магуми.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Королеви, Алюшина Полина», після закриття браузера.