Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Шлях Королеви, Алюшина Полина 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлях Королеви" автора Алюшина Полина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 131
Перейти на сторінку:
23 Розділ: Тухінга о муа

- Д...драко-о-о-н! – Закричала варта Тухінги, випустивши свої мисливські списи, тікаючи.

- Х-м, Магума, чого це вони? – Здивувалася Лія.

 - Не беріть в голову, Ваша Величність. - Відповів демон, підсаджуючи Лію вище.

Шестеро охоронців вбігли до міста, трясучи своїми хвостами від страху. Вони прибігли до монастиря, де стояла істота, верхня частина тулуба якої складалась з людського тіла, а нижня була довгим зміїним хвостом. Це була старійшина з раси ла́мій.

Дама спиралася на довгу палицю. Помітивши тих, хто біг до неї, вона, повільно тягнучи свій чотириметровий хвіст, підповзла до них. Біла луска з легким шелестом ковзала по оброблених сходах храму, порослим очеретом та іншими травами боліт.

- Старійшина! Старійшина! – Кричали вартові, підбігаючи дедалі ближче до монастиря.

- Ви чого розкричалися, хлопчики? - Здивовано спитала жінка, спустившись у самий низ.

 - Там… там… демон! – Вказали стражники на головну дорогу, яка вела із міста.

- Демон? - Дуже здивувалася жінка та затрусила хвостом. - Навіщо він тут? - Замислилась старійшина.

- В ім'я Нітріл, що з нами тепер буде? – Шепотіли перехожі, почувши новину. Змія розпустила свій каптур і стукнула палицею по землі. Настала тиша.

 - Демон, кажете? – Перепитала жінка. В цей момент її хвіст застиг, наче чекаючи на відповідь

. – Так. Так. - Навперебій загомоніли ящероголові. - Він з вербу зростом, навіть вище!

- Ноги, як колоди!

- Роги розміром із колесо від воза!

- Він один? - Суворо запитала жінка, її хвіст знову почав метатися.

- А-а-а, якби! З ним ельф!

- Людина!

- Перевертень!

- І дракон сидить на шиї! – Перекрикувала один одного варта.

Ламія задумалася, а потім спокійно промовила:

- Нехай приходять, подивимося на їхнього дракона. – Старійшина розвернулася і поповзла по зруйнованих сходах назад до монастиря, промовляючи пошепки: «Магума, що ж привело тебе сюди?».

Демон, висмикуючи ноги, які просідали в трясовину, нарешті вийшов на розбиту, викладену камінням дорогу, яка вела в місто.

- Ось, ласкаво просимо до Тухінги. - Сказав Магума, і його серце забилося швидше. Мандрівники були вражені побаченим. Велике свого часу місто занепало в такий же великий занепад.

- Що ж! Знатно, мабуть, час потріпав це містечко, якщо тільки арка головного входу залишилася цілою. - Гредхард крутив головою, намагаючись все старанно запам'ятати. Стіна міста зруйнувалася і обросла мохом, залізні двері, які стояли в арці, прогнили, вкрившись іржею. На камінні, яке залишилося від будівель, сиділи, квакаючи, жаби. Дрібні жучки бігали сюди-туди, рятуючись від липких язиків жаб.

 - На відміну від твоїх широт, торговець, це місто має давню та значну історію. Перестань насміхатися. Воно - останнє, де ще залишилося нагадування про чудові часи. - Підійшовши до арки, сказала ельфійка.

- Знову ти соплі розпустила, вухата. Перестань вже згадувати минуле, час би за майбутнє переживати, все ж таки війна на носі. - Вигукував Гредхард, крокуючи вперед.

 - Ходімо, Маль. Гредхард має рацію, треба жити майбутнім, а не минулим. - Ронал підійшов до лучниці, намагаючись підтримати її але ельфійка пирхнула, поправила накидку і рушила далі.

- Не пам'ятаючи минулого, не збудуєш майбутнього. - Підбив підсумок розмови Магума, проходячи під аркою.

Ящеролюди - хто, тремтячи від страху, а хто, посміхаючись - вітали мандрівників у своєму місті. Чимдалі Магума просувався, тим жвавішими ставали вулички. Діти почали плутатися під ногами велетня, багато хто з дорослих кланявся, побачивши демона, а підлітки ціпеніли, ледве побачивши його. За великими рогами напівбога ніхто ніяк не міг помітити Лії, яка, пускаючи пустотливі іскорки з очей, спостерігала за всіма зверху.

Частково зарослий рослинами і тримаючись з останніх сил, за будинками з'явився той самий монастир. На ганку стояла біла ламія, за її спиною юрмилась сторожа, яка втекла, чекаючи і гадаючи, що ж зараз буде.

- Скільки років, Ніна́о, скільки років?! Радий, що ти досі тут! - З поклоном і трепетом у голосі промовив Магума.

- А ти сподівався, що я помру, як усі, від смутку та забуття? Прожени зі своєї голови такі думки. Хоч я вже не молода, але час мене ще не зламав остаточно. Отже, що ти забув тут, друже мій, прийшовши до мене зі свитою? Адже королеви немає.- Хвіст ламії схвильовано затремтів.

- Нінао ... - Почав було, велетень.

 - Я взагалі-то королева! - Знову перебивши Магуму, випалила Лія.

- Хто це? - Жінка скоса подивилася на демона.

- Я це! - Дракониха залізла на чоло Магумі і, невдало поставивши руку, полетіла вниз, але демон встиг зловити її. Лія, хлопаючи довгими віями, подивилася на Нінао.

 - Магума, а це хто? - Не вгамовувалась дівчина-дракон.

- Це Нінао, моя стара подруга. - Сказав Магума, кинувши ніжний погляд на ламію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 84 85 86 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Королеви, Алюшина Полина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях Королеви, Алюшина Полина"