Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

– Є! – На паперовій серветці залишився слід.

Панель сигналізації Віта протерла двічі – щоб уникнути помилки. Трохи волога поверхня блищала, і це могло помішати задуманому.

«Чортів Віктор!» – Віта почала здувати пилинки на клавіатуру.

Вийшло непогано. Світлий пил осів на сріблясті кнопки і став майже непомітним. Щоб упевнитися, що вони покриті тонким шаром пороху, довелось мало не уткнутися в стіну носом.

«Перевіримо, чи спрацює», – Віта відійшла на крок, милуючись результатом.

Якщо пощастить, вже до обіду Віталіна Сергіївна вибереться з полону.

У глибині будинку пролунало клацання. Віта поспішила на кухню, витягла першу-ліпшу страву і встромила в неї вилку. Застигла, дивлячись на частину коридору, що виднілась у дверному отворі, і лише через кілька хвилин зрозуміла, що колупає морозиво.

– Я йду. – До неї заглянув причепурений Віктор. – Будь слухняною дівчинкою. Нагадаю: спробуєш відчинити двері чи вікно – приїде охорона. Не поліція, а моя охорона, – останнє він виділив голосом. – Тобі ж не потрібні проблеми?

Віта рахувала клацання кнопок. Один, два… Чотири. Що ж, непогано.

– Бувай, Аліно!

Стук – і тиша.

Віта неспішно попрямувала до виходу.

«Я нічого не знаю про сучасні охоронні системи», – недавня рішучість майже поступилася місцем невпевненості, але вона не збиралася відступати.