Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

18 березня, 00.30

вул. Лісова

– Шарашко, що з прогнозами?

– А з ризиками?

– Менше десяти відсотків. Прогнози, Шарашко!

– Віктор змінюється занадто швидко. Імовірність того, що він навчиться любити, – майже тридцять відсотків.

– Це неприродно! Ми починали з півтора відсотка!

– Є припущення, що земна любов справді небезпечний вірус.

– Не мели дурниць. Можливо, ми не врахували якийсь важливий чинник. І, Шарашко… Ти впевнений, що ми вчинили правильно?

– Озвуч інші варіанти, партнере. Нагадаю: ми не зуміли б непомітно позбутися трупа.

– Не жартуй так!

– А ти не кажи нісенітниць!

– Але чому саме він?

– Ти знаєш когось іншого, хто здатен утримати її подалі від нас?

– Ні, але…

– Вона врятувала тебе, Тіне. Дозволь врятуватись і їй самій.

– Але…

– Забудь про неї. Ми зникнемо, і все залишиться в минулому.

***

18 березня, 06.00

вул. Степова, передмістя

– Ходімо, я дещо тобі покажу. – Віктор відступив, пропускаючи Віту до широких, добре освітлених сходів, що вели до підвалу.

– Катівню? – Вона не поспішала спускатися.

Він невдоволено хмикнув, обійшов її і ривком відчинив двері.

– Тобі сподобається, Аліно.

Несміливі ранкові промені, що пробивалися крізь вузьке віконце біля самої землі, не могли розігнати морок, і силуети пристроїв у глибині приміщення дійсно здавалися зловісними інструментами середньовічної інквізиції.

Віта здригнулась – уява швидко підказала, що трапляється у фільмах, де героїня спускається в темний підвал разом із підозрілим типом.

– Не впевнена. – Віта зупинилась на порозі. – Є варіант, що ми обійдемося без цього?

– Якщо ти цілими днями будеш дивитися телевізор, то захворієш.

«Приголомшливо. Знову все заради мого блага», – втім, сил сперечатися вже не було.

Віктор клацнув вимикачем.

– Як тобі?

Спортзал. Хто б сумнівався.

Бігова доріжка, велотренажер, гантелі, якась штуковина незрозумілого призначення…

– Мені потрібно дякувати? – кисло уточнила Віта.

– Ну ти і колючка! Гаразд, розберешся сама. Не хочеш тренуватися – дивись серіали.

– А книг у цьому будинку нема? – Віта прагнула хоч чимось вколоти Віктора. – Такі прямокутні цеглинки з літерами?

– На другому поверсі. Тисяч п’ять-шість, від класики до любовних романів. Гадаю, ти не нудьгуватимеш.

– Угу. Саме час насолоджуватися розкішшю і радіти життю. – Віта більше не намагалася бути ввічливою. – «Спасибі» казати чи обійдетесь?

– Точно колючка! Я привезу тобі кактус. А якщо будеш поводитися чемно, то куплю їжачка.

Вона запідозрила, що будь-який шаєннський повелитель Зла, нехай навіть із манією величі і хронічною параноєю, був би кращим за турботливого Віктора.

– Їжак – це дешево. Хочу дикобраза.

– Чубатого, індійського, південноафриканського?

– Того, якого ви не зможете дістати!

Як завжди, він не образився. Реготнув, вимкнув світло, повідомив, що в холодильнику є тістечка, шоколад, готова їжа з ресторану, а якщо з’явиться бажання, через п’ятнадцять хвилин доставлять піцу.

– А двері кур’єру хто відкриє? Чи ви вирішили дати мені код?

– Я поїду за пів години, Аліно. У тебе є час, щоб зробити замовлення.

Пів години? Хм, цього вистачить, щоб дещо влаштувати…

– Ви в душ? Маленька порада: добре замкніть двері, тому що мені хочеться влаштувати вам коротке замикання, а електроприладів навколо достатньо.

– Навіщо ж попереджати?

– Не хочу залишитися в компанії покійника.

– Смішно.

– Я не шуткую.

Незважаючи на те, що Віктор посміхався, Віта бачила: йому стало незручно. Та й двері у ванну кімнату він замкнув – вона чула, як клацнув замок.

Відмінно. До другого клацання можна зайнятися планом.

«Небувалий атракціон для прекрасних (і не дуже) дам! Відчуйте себе принцесою в печері дракона! Скарби наявні, лицар не додається», – промайнуло в голові.

Віта прогнала недоречні думки і поспішила до передпокою, де була єдина у всьому будинку кімнатна рослина – старий фікус, земля в якому вже перетворилася на пісочок. Горщик стояв на невеликому підвищенні – такому собі низенькому табуреті. Швабра під нього не пролізла б, пилосос – тим паче. До того ж хатня робітниця ігнорувала пил у важкодоступних місцях.