Читати книгу - "Сокіл і Ластівка"

— Ви що там, подуріли? — заволав він, по-мавпячому бовтаючись у повітрі.

Летиція гепнулася на палубу, там й сам Логан опинився накарачках. Але це його не зупинило. Він спочатку поповз, потім побіг до фоку. Корабель метляло з боку в бік.

— А-а-а!!! — пролунав відчайдушний крик ірландця.

Він побачив, що клітка порожня.

Знизу на палубу висипали вахтові матроси. Вискочив напіводягнений Дезессар.

— Що таке? Риф?

— Гірше! — простогнав Логан, бігом повертаючись до штурвала. За півхвилини фрегат вирівнявся.

Почувши про втечу рабинь, Дезессар стривожився.

— Вниз, усі вниз! — гукнув він матросам. — Будете потрібні — покличуть! — І почав випитувати у штурмана: — Як це сталося?

— Запитайте у лікаря! Він знає більше за мене. Боже мій, що тепер робити? Як знешкодити Чорну Королеву?

Летиція стояла, опустивши голову. Як на мене, вона жалкувала про порив, що спонукав її випустити дівчат. Ось чого ніколи і за жодних обставин не слід робити — це шкодувати за виявленою великодушністю. Якою б не була ціна. Так казав мій Учитель, а йому можна вірити.

— Вони втекли… — пробурмотіла Летиція. — Я бачив, але нічим не міг зарадити… Було пізно.

— Бачив і мовчав? Ідіот! — накинувся на нього Логан. — Ми б розвернулися і наздогнали їх. А тепер шукай вітру в полі! Що нам робити, капітане? Чи готові ви вступити у бій з дикунами?

Дезессар почухав підборіддя.

— Їх чортова дюжина, і всі здоровані? Мої хлопці не морська піхота. На суходолі, та ще й у джунглях або серед скель від них буде мало користі… Заради такої здобичі вони, звісно, підуть на все. Але після першої ж втрати запал зникне. Я їх знаю… Придумайте щось, Логане. Ви отримуєте рівну зі мною частку за умови, що приведете нас до скарбу. В іншому разі угоду доведеться переглянути.

Вчепившись у важелі штурвала, Гаррі похмуро дивився перед собою. Від напруженої роботи думки у нього злегка рухалися вуха.

— Поставте на вахту когось іншого, — нарешті мовив він. — Не можу робити дві справи одночасно…

Незабаром усі ми — капітан, штурман, Летиція і я — спустилися до кают-компанії.

— Ми все одно зробимо це, — сказав Логан, після того як хвилин п’ять покружляв з кута в куток. — Іншого способу я не бачу. Отже, капітане, на берег висаджуються Епін, Проноза, Кліщ і я. Якщо у нас немає дівок, то ми їх створимо.

— Це як?

— Дуже просто. У мене в скрині є дві жіночі сукні. Я купив їх у подарунок своїм подружкам із Бас-Терру — ми ж потім збираємося зайти на Гваделупу. З Кліща баби не зробиш, надто вже у нього паскудна пика. Але Проноза й Епін зовсім хлопчаки. Ось їх і перевдягнемо. План залишається в силі.

Просто треба буде напоїти дикунів ромом якомога швидше, поки обман не розкрився.

— Я не перевдягатимуся жінкою! — скрикнула моя вихованка, почервонівши. — Нізащо на світі!

Дезессар кахикнув, але змовчав. А Гаррі ревнув:

— Будете, як любесенький! Це через вашу неуважність справа виявилася під загрозою!! Залишайтеся тут. Зараз приведу Пронозу і принесу сукні!

Коли ірландець вийшов, голосно грюкнувши дверима, Дезессар запитав:

— Ви вирішили залишитися на кораблі? Справа ваша. Але пам’ятайте, що від компенсації і від своєї частки ви відмовилися. — Тут він, певно, зметикував, що в такому разі вона може відмовитися від участі у ризикованому маскараді, і додав: — Не буду дріб’язковим, це неприпустимо для майбутнього дворянина. Частку, яка належить корабельному лікарю, ви, хай вже буде так, отримаєте.

Особливого враження на дівчинку ця щедрість не справила. Забіг Логан і кинув на стіл дві дешеві й вельми брудні сукні пістрявих кольорів.

— Купив при нагоді у лахмітника. Роздягайтеся, Епіне, і обирайте будь-яку. Мічмана я розбуркав. Він зараз з’явиться. Ну ж бо, знімайте штани! Чого ви чекаєте?

Летиція зуміла знайти вихід із непростого становища:

— Я не буду напинати на себе це жахіття. У Форт-Роялі я купив одежу для своєї нареченої. Зараз надягну її і повернуся.

Вона пішла, а я заліз під стіл, щоб підслухати, про що говоритимуть капітан і штурман за її відсутності.

Дезессар запитав:

— Я бачу, ви з Епіном дійшли згоди?

— З моїм даром переконання я вмовлю кого завгодно. Тож ви даремно сумнівалися.

— У мене були для цього підстави… — пробубнів капітан, не розкриваючи подробиць. — Коли впораєтеся з дикунами, запаліть два вогнища з сирих гілок. Це буде сигнал, що нам можна висаджуватися.

— Гаразд. Але врахуйте, що можуть бути заковики. Раптом негри переселилися в глиб острова? Доведеться їх розшукувати. Це може забрати день або два.

— Я стоятиму на якорі доти, доки приплив не дозволить увійти в бухту. Ви казали, що це можливо один раз на місяць, у ніч, коли місяць у повні. Чекати всього дві доби. Якщо до того часу ви нас не покличете, значить… — Капітан сумно зітхнув. — Та пусте. Наші гармати й мушкети помстяться за вас.

— Дякую.

Увійшов розпатланий Проноза. Він спросоння погано міркував і довго не міг зрозуміти, навіщо йому треба перевдягатися, але врешті-решт скинув із себе все і приміряв спочатку одну сукню, потім іншу. На жаль, обидві виявилися безнадійно малими. Маслакуватий і кремезний хлопчина з величезними ступнями і волохатими руками, які стирчали з рукавів, аж ніяк не був схожий на дівицю.

— Боюся, Гаррі, зображати бабу доведеться вам, — сказав капітан. — У вас комплекція саме та, що потрібно. А Проноза з Кліщем будуть супроводжувати вас.

Штурман з відразою глянув на пістряве лахміття і нічого не відповів. Він бачив, що Дезессар має рацію.

Розділ дев'ятнадцятий

Чорна Королева

Наступного ранку ми пливли на ялику до острова.

Він вигулькнув з-за горизонту на світанку маленьким прищиком, швидко розрісся до розмірів бородавки, а потім добрячої ґулі, яка увінчувала сизу проплішину океану. Попутний вітер на полишав нас протягом ночі, стаючи дедалі сильнішим. Здавалося, Сент-Моріц сам поспішає назустріч нашій «Ластівці». Дезессар зібрав на палубі команду і розповів про скарб, який зробить усіх багатіями. Промова капітана багато разів переривалася захопленими вигуками. Святковий, хмільний настрій охопив усіх. Збуджені голоси і регіт не замовкали ні на хвилину. Коли фрегат став у дрейф на безпечній відстані від урвистого берега й учасники експедиції сіли в човен, їх