Читати книгу - "Ставка більша за життя. Частина 2, Анджей Збих"

— Я захоплений твоєю сміливістю, — признався він тепер цілком відверто. — Відколи ти працюєш на янкі?

“Вистрелить чи ні? Так, напевно вистрелить”. Секунди тяглися, як гума, а становище здавалося безнадійним.

Клосс бачив руку Анни-Марії, палець на куркові, і…

Цієї самої миті зненацька відчинилися двері, і він побачив Інгу. Дівчина сильним ударом вибила в Анни-Марії з руки пістолет. Він упав додолу.

— Я чула, — прошепотіла Інга, через силу переводячи віддих, — чула, як ви сказали: “Працюєш на янкі”.

— Дякую, Інго, — пробурмотів Клосс і підняв пістолет. Він глянув на Анну-Марію. Йому так і кортіло сказати: “Бачиш, що ти наробила, ідіотко?”

— Я врятувала вам життя, — мовила Інга, явно важачи на подяку. — Яка я рада, що вас відпустили поляки.

— Я втік, — промимрив Клосс. Він бавився пістолетом Анни-Марії і не зводив з неї очей. Але що сказати Інзі. Що вони жартували… Звичайно, вона не повірить. До того ж Анна-Марія грала відкритими картами.

— Гітлерівська гадюка, — прошепотіла вона, дивлячись на Інгу. Та не звертала на неї уваги.

— Ви поводитесь так… ніби… — Інга замовкла. — Адже вона хотіла вас убити!

Це була свята правда, ця дівчина врятувала йому життя.

“Ну й ідіотське ж становище”, — подумав Клосс і поцілував Інгу в щоку. Вона зашарілася.

Цієї миті почувся гул мотора — перед будинком зупинився автомобіль. Інга кинулась до вікна.

— Дядя! — вигукнула вона.

Ні, це вже було занадто, навіть для Клосса. Американська агентка, дівчина з гітлерюгенду, що врятувала йому життя, і, нарешті, цей досвідчений лис з абверу, якого непросто обдурити. В голові промайнули тисячі думок, але жодна з них нічого не була варта.

Інга вибігла з кімнати, залишивши двері відчиненими. Анна-Марія сіла на тахту і попросила цигарку. їй уже принаймні було все одно. Це її остання гра.

Клосс стояв на дверях. Він чув розмову Інги з Рінгом. Тон цієї розмови був не дуже сердечний, хоч напочатку пан полковник намагався навіть бути чемним.

— Як поживаєш, Інго? Я повернувся раніше, ніж гадав. — Він нагнувся до неї, щоб поцілувати. Дівчина сахнулася.

— Не підходь до мене!

Рінг щиро здивувався.

— Ти збожеволіла? Що сталося?

— Ти стріляв у стару Марту!

Через прочинені двері Клосс побачив обличчя Рінга. Полковник був справді здивований. Він мовчав.

— Скажи, — повторила Інга, — ти стріляв у Марту?

— Вона жива?

— А ти не знаєш? Адже ти наказав добити її цієї ночі.

— Он як. — Рінг знову хотів покласти руку на плече дівчини, але Інга раптово відсахнулась. — Усе гаразд, — додав він. — Я тобі потім поясню. Будь розважливою дівчиною…

Клосс подумав, що насправді було б розумніше, якби Інга мовчала, але дівчина не хотіла мовчати.

— Як ти можеш так казати! Вона мені все розповіла, дядечку!

Ще й це. Клосс розумів, що життю Інги загрожує тепер небезпека — досить було глянути на обличчя Рінга. Полковник абверу вже щось вирішував. Клосс навстіж розчинив двері й став на порозі. Він наважився припинити цю сцену. Рінг відразу ж його помітив.

— Хто це? — запитав він.

— Це капітан Клосс, — відповіла Інга. — Він якраз розмовляє з американською шпигункою, фройляйн Елькен. Я йому щойно врятувала життя, але він не виявив особливої вдячності. Добрі ви всі, годі й казати, — додала вона.

— Іди до своєї кімнати і не виходь, — різко промовив Рінг. Потім, не вітаючись з Клоссом, зайшов у кімнату Анни-Марії.

— Добридень вам, штурмфюрер Елькен, — почав він. — Ми з вами познайомилися в штабі напередодні від’їзду з Бішофсфельде. Пам’ятаєте?

Анна-Марія спокійно розглядала Рінга. В її очах заблищали якісь іскорки. Клосса страшенно цікавило, як поведе себе ця дівчина, чи зіграє вона ва-банк, чи спробує вивернутись?

— Капітане Клосс, — вперше звернувся до нього Рінг, — ви почали допит?

— Ще ні. Я хотів доповісти… — він не закінчив. Рінг знову ніби забув про його присутність.

— Ми з ворогами не панькаємось, фройляйн Елькен. Ти німкеня?

— Ні, — відповіла Анна-Марія, підводячись. — Я офіцер американської розвідки.

Клосс мимоволі усміхнувся. “Союзниця”. Треба визнати, що в цій дівчині відваги не позичати. Значить, все-таки вирішила зіграти ва-банк. А Рінг? Як учинить Рінг?

Рінг був захоплений зненацька. Він, напевно, сподівався, що та почне заперечувати й прохати. Такі, як він, часто розгублюються, опинившись у непередбаченому становищі.

— Он як, — пробурмотів він, — офіцер американської розвідки! Відколи в нашій армії? — І, не чекаючи відповіді, знову звернувся до Клосса: — Їх засилали в СС, бо туди нам було найважче дістатися. І як ми могли виграти війну?

Незважаючи на серйозність становища, Клосс через силу стримав посмішку. Подумав, що не хотів би зараз опинитися в шкурі Рінга.

— Я не думаю відповідати ні на які запитання, — заявила Анна-Марія.

— Я вже з тебе видушу… Навіщо приїхала в Бішофсфельд?

— На побачення з тобою, — відповіла та.

Ця дівчина все-таки грала свою роль до кінця. Клосс глянув на Рінга — його обличчя налилося кров’ю. Проте полковник опанував себе. Клосс прекрасно розумів, що коли б це не був сорок п’ятий рік, доля Анни-Марії була б вирішена. Та й вона, зрештою, поводилася б інакше.

— Що за фамільярність, — прошепотів Рінг. — Ми відучимо тебе від цієї зухвалості, красухо.

— Не встигнеш. Моє начальство, — Анна-Марія говорила тепер спокійним, діловим тоном, — доручило мені познайомитися з полковником Рінгом. Тоді в штабі у нас було мало часу, щоб добре познайомитися.

— Цікаво.

— Моє начальство сподівається на розсудливість полковника Рінга, — вела далі Анна-Марія. — А втім, воно багато знає про вас і цінує досвід, якого ви набралися на Сході. — Оскільки Рінг мовчав, вона додала: —