Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

—  Знаю. Зі мною годину тому зв'язався мій лейтенант зі спецпідрозділу. Ти його, може, пам'ятаєш. У нього ще син загинув під час ліквідації наслідків торішнього чужинця.

—  Щось пам'ятаю. Говори, навіщо дзвониш, — сказав я, невиразно пригадуючи високого мага, який мовчки дивився за згасанням життя сина через захисну плівку.

— Сьогодні ввечері біля відділення гільдії у північному передмісті він став свідком, як золота молодь напала на потворного хлопця. Так той після падіння всіх паралізував, активував артефактні щити, побудовані за принципом як у чужинця на візку, і дістав із сумки голки телекінезом, готовий напасти.

— Хтось злив технологію щитів із нашого відділу розробок? - сильно напружився я. Це дуже неприємно. — Дізнались ім'я того хлопця?

— Не знаю, сам перевіряй свою службу. Але так, ім'я хлопця дізнались. Епік запросив його до себе додому на вечерю, і, коли той заснув, зв'язався зі мною. Кличуть хлопця Карл По'горт,

—  Як? Повтори ще раз.

— Карл По’горт, — повторив Жорж. — Тобі це ім'я знайоме?

—  Ім'я ні, а ось прізвище цілком. Дякую, Жорже, ти мені дуже допоміг.

—   Нема за що. То що робити з хлопцем?

— Відправ своїх людей, щоб вони прослідкували за ним.  Якщо я правий, то найближчим часом він піде у бік Бойсфука.

—  Відправлю, але потім ти мені все розповіси, - сказав Жорж і відключився.

Помилка за помилкою. Засвітилися зі старим фермером, тепер у місті. Виходить там не такі вже й фахівці екстракласу як я думав. Головне не поспішати з висновками, отримати всі дані та потім уважно обміркувати. Але якщо я правий, то ... Ні, рано поки думати. Подивимося, хто вони такі. Поки що просто поспостерігаємо за ними й зрозуміємо, чого від них слід чекати.