Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Ні , Саро, я повинен йти. Час стягнути певний боржок з одного мутантського шобла . У мене є одна незакінчена справа, - твердим тоном відповів Ів, після чого торкнувшись губами її вуха, прошепотів, так щоб почути його змогла лише вона. - Скажи, що будеш чекати мене. Мені потрібно точно знати.

- Ти міг і не питати. Чорт, Іве, ти знаєш відповідь! Звичайно, я буду чекати ми ж не чужі. В загальному сенсі…

- Добре, - Ів розуміюче посміхнувся, киваючи. - Це значить - я прощений.

- Тільки якщо буду приречена знову побачити твою противну пику, - трохи посвітліла дівчина, заспокоєна його посмішкою. - І бажано наяву.

Ів пішов геть не обертаючись. Але серце Сари здригнулося. Через кілька хвилин, після того як за ним закрилися ворота, вона підбігла до них, вискочивши за межі форту, шукаючи очима постать арахноіда. Так вона не прив'язувалася ще ні до одного хлопця, і усвідомлення цього паралізувало її дивним липким страхом.

- Павук теж пішов? - повернувшись під пильними поглядами мутантів , її голос прозвучав неприродно натягнуто.

- Швидше поплентався добитий, - процідив Ксан, насупившись . - Це було дуже очевидно, Саро.

- А що такого було ? - неуважно спробувала викрутитися вона. - Я ставлюся так до кожного з вас. Відчуття зв'язку нез'ясовно зближує ...

- Невже? - сердито хмикнув Арно. - Ти обманюєш себе або нас? Ти любиш Іва. Завдяки зв'язку ми всі тепер це відчуваємо, у тебе не вийшло це заглушити. Павука ти теж любиш, але Іва сильніше.

- Так ні ж! - обурилася дівчина. - Це у вас усе в мізках переплуталося. Просто за Іва я сильніше переживаю. Він з тієї категорії, хто обов'язково влізе в неприємності, і той факт що він арахноід нічого не змінює, навпаки лише підсилює ступінь небезпеки. Я з Робом!

- Тверди це собі як мантру, - пробубонів Ксан. - Знайди його і зроби що-небудь, поки ще не пізно, якщо вже ти у нас тепер персона номер один, фатальна леді.

Павук знайшовся в «Лисому гаю». Сара не вважала за потрібне починати розмову з виправдань. Вона просто мовчки взяла його за руку, переплітаючи їхні пальці.

- Коли ти з'явилася в цьому світі, - задумливо мовив Павук, - Я подумав, що життя тут для мене вперше набуло якогось сенсу, що я не дарма пройшов шлях випробувань , опинившись саме в цій точці, переживши все те, що випало на мою долю. Повірив у містику долі. Відчув себе особливим, майже всемогутнім. Дівчина з моїх снів, ідеальне створення стала моєю. Я випробував невимовне відчуття , дізнався свою душу, подивився на себе інакше. А сьогодні зрозумів, що від любові мозок згортається і розсипається на дрібні  деталі конструктора, які не підходять один до одного. Твоє серце Сара для мене суцільна загадка. Як і твоє бажання усім співчувати. ... В минулому ми з братами майже не бачили душевного тепла, і твоя чуйність ймовірно вразила Іва, ти намагалася його зрозуміти та прийняти, він відчув твою ніжність і за це він тепер готовий на все. Можеш не переживати ти його ще побачиш. Це я повинен напружитися, тому що я кохаю тебе, Саро, і поступатися йому не збираюся. Ів не захотів повернутися в гніздо, як ти і говорила, а значить , у нього є план.

- Впевнена він є і у тебе. ... Робе, за що ти мене покохав? За те що у мене усі  пальці на місці? За те що здорових дівчат майже не залишилося, а отже я рідкісний екземпляр? Або все-таки за мій характер? За цю мою незручну чуйність і абсолютно зайву тут гуманність?

- Коли я тебе побачив - я вже тебе кохав. А за що не знаю сам. За все відразу, - подивився він на неї пронизливим, повним глибокого почуття поглядом.

- Робе, - судорожно зітхнувши, Сара обійняла його, поклавши голову йому на плече. - Цей світ прекрасний лише в одному місці, і це місце поруч з тобою.