Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Я обдурила, коли сказала, що повернусь. Все ж таки сподівалася, що в мене досить є часу, щоб втекти і спробувати знайти вихід, щоб врятувати Арнольда. Але як же я була не права. Через десять хвилин після розмови з Яром мені перегородило дорогу одразу три великі чорні позашляховики. З двох вийшло п'ять чоловік у костюмах та з автоматами. Чи не пістолетами, а автоматами. Мені зараз справді стало дуже страшно. Ярослав ніби бере в заручники ціле угруповання злочинців, а не перелякане жахливо, тендітну дівчину. Я пам'ятала, що маю револьвер. Але хіба він допоможе в ситуації, що склалася? Хіба що спробувати вистрілити йому прямо в голову і відразу розпрощатися зі своїм життям! Мене вже витягли з машини і кинули на дорогу, як непотрібне сміття.
З третього позашляховика саме виходить Яр, коли відчиняють дверцята своєму босовы його підлеглі пси. Цікаво, а де вони були, коли я втікала? Так погано прислоговують йому?

- Акуратніше. Не зламайте їй нічого. Вона мені потрібна ціла. Зоя, Зоя, - вимовляє з погрозою і тут же вся його увага зосереджується на мені.

- Ти не дав мені шансу піти.

- Ти б не змогла. Від мене піти тепер ти зможеш в один бік. І краще тобі ніколи цього не впізнати, кохання моя, - піднімає мене на ноги, стискає пальцями підборіддя і крутить мою голову з боку на бік.

- Досить. Припини, Арнольд! - виривається в мене несвідомо, і в той же момент я відчуваю на собі всю агресивність Яра від того, що назвала його чужим ім'ям. Він б'є мене тричі по обличчю і я знову опиняюся на землі.Інші спостерігають мовчки за діями свого боса і ніхто й пікнути не наважується. Невже він справді настільки небезпечний?

- По машинах, - віддає наказ і ті швиденько ретируються по авто в той час, коли він нависає наді мною, грубо хапає рукою за волосся.

- Ще раз назвеш мене його ім'ям я відріжу тобі язика, зрозуміла! А його вб'ю у тебе на очах! - Шипить в обличчя, а потім протягає мене за волосся в авто, на заднє сидіння. Не садить, а кидає.

- Зрозуміла я питаю? - повторює питання знову, поки його рука починає ковзати під низ кофти. Ні, не треба, не хочу! НЕ ХОЧУ!

- Зрозуміла, Ярославе.

- Моя гарна дівчинка. Я дуже злий, допоможи мені стати добрішим, Зоя. Адже Арнольд навчив тебе всьому, чи не так? - його голос хропе і я розумію, що ця сволота з кожною секундою збуджується все сильніше і сильніше.

- Я не розумію про що ти.

– Про що я? А забув, ти любиш конкретику, так люба моя? Що ж! Я хочу, щоб ти мені відсмоктала прямо зараз. Обласкала своїм язичком мій член.

- У мене кров, я не думаю що

- О, так це заводить ще більше...

- Дай мені серветку, я хочу.

- Ти мене не почула? Я сказав, чого я хочу? Гаразд, якщо не доходить, що ж, -він бере в руку телефон і набирає чийсь номер.

- Валід, позбудься Елі. Так. Ось зараз.

- Ні не потрібно!!! Я все зроблю, все, тільки не треба вбивати Елю, благаю! - чіпляюсь у його руку пальцями, намагаючись відірвати від телефону.

- Валід, відбій. Так, тепер здувайте з неї порошинки і погодуйте. Я не хочу, щоб вона здохла з голоду, - віддав новий наказ.
- Все зробиш? Хочу це побачити і відчути саме зараз, кохана, - посміхається і вже тягнеться до пряжки на своєму ремені.