Книги Українською Мовою » 💛 Бойова фантастика » Будні феодала - 1, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Будні феодала - 1, Олег Говда"

320
0
22.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будні феодала - 1" автора Олег Говда. Жанр книги: 💛 Бойова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 113
Перейти на сторінку:

Сам, щоб якось зайняти вільний час, попросив Мелісу розповісти про степи Альварії.

Було в мене відчуття, що не за горами той день, коли доведеться завітати у світ дів-войовниць, чорних храмів та інквізиції, що геть пустилася берегу. Тож мало сенс підготуватися. А хто не знає, що найкращий спосіб вивчити традиції іншої країни та її мову, це довірче спілкування з носієм цієї мови. І просто чудово, якщо це особа протилежної статі. Молода, зваблива і прихильна…

Степи Альварії, як виявилося, лежать не на південному сході, як я думав спочатку, а на заході. І потрапити туди можна або морем, пропливши вздовж усієї Європи аж до Іспанії, а потім — повернувши на північ, ще тиждень. Після чого доведеться висадитись у землях вікінгів. Але імператриця амазонок та королева валькірій заключили союз, тому Брунгільда не пропустить великий озброєний загін. Тим більше, цілу армію.

Тому єдиний прохід до Альварії лежить через Карпати. Не в тому сенсі, що треба перебиратися через гірський хребет, а через Доброчинський перевал. Найзручніше місце, де можуть пройти не лише піші воїни, а й важка кіннота. Ось тільки перевал цей, як і слід очікувати, замкнений з двох боків невеликими, але зовсім неприступними фортецями. Гарнізон яких може тижнями утримувати навіть багатотисячне військо. До підходу головних сил.

Тільки тому хрестові походи й досі не спустошили країну, що лицарі пробираються до Альварії потай, невеликими групами, під виглядом паломників чи найманців. І тільки там уже збираються у більші загони. Якщо встигають… Діви войовниці теж знають усі ці хитрощі і нещадно знищую кожен загін чоловіків, якщо він викликає підозру. Ну і хрестоносці, само собою, не залишають у живих нікого, хто трапиться на їхньому шляху.

Особливо жорстокі та безжальні лицарі-єретики, які у цьому протистоянні бачать не лише ціль і сенс свого життя, а спокуту гріхів. Їхні невеликі, але дуже добре озброєні загони, справжня біда для мирного населення. І той мій другий сон цілком міг бути саме про них. Вирізане село та амазонка на багатті.

Трясця… Серйозно у них там усе. Навіть дрижаки по спині пробігли. Хоча, а тут хіба інакше? Не пам'ятаю звідки, але крутиться в голові щось про багато сотень тисяч бранців, якщо не мільйони, вивезені ординцями до Криму лише у 16-му сторіччі. А скільки тоді в землю лягло? Захисників та жертв… Точно, не менше. Та й страти нічим не відрізняються. Спалення, четвертування, паля... При такому переліку кар бути повішеним — милість і поблажливість.

Та ну на фіг, з такими страшилками на ніч! Ще й дивуюсь потім, що жахіття сняться.

Меліса миттєво відчула перепад настрою і присунулася ближче, ладна змінити тему на більш приємну. Я не заперечував. На жаль… Не цього разу. Почувся тупіт копит і до табору підлетіли розвідники.

— Антоне! — Мамай виглядав схвильованим. — Наближається загін Кара-мурзи. Великий... Багато воїнів. Майже сотня. Але у них у полоні дванадцять черкесів! Розумієш? Дванадцять! Черкесів!

Щиро кажучи, не дуже. Але якщо характерник вважав, що це круто, значить так воно і є. Ось інші козаки як пожвавіли. Виходить, клюнула велика рибина. Тепер, головне, вудило в руках утримати, і щоб вона нас за собою не потягла.

— Ну, треба дивитися. Далеко?

— Не дуже. Але всі піші. Та й воли ледве бредуть. Думаю, на переправі опівночі будуть, не раніше.

Амазонка кивнула, підтверджуючи слова козака.

— Угу… А ви одразу, як їх помітили, вернулися… чи ще трохи подивилися?

— Подивилися, отамане… — Мамай відказав шанобливо. Типу, оцінив мудрість і прозорливість командира. — За ними йдуть ще два обози. Грабіжників. Невеликі. Але близько один до одного. Навіть бівак загальний розбити готові, здається.

— Дуже маленькі?

— Півтори дюжини в одному і трохи більше двадцяти голомозих в іншому. Ясир роздивитися не вдалося. Простір відкритий, ближче не підібратися. Помітити могли… І Кара-Мурзу попередити.

Це гірше. Три загони, навіть якщо два з них маленькі, усяко більше одного. Доведеться зіграти у темну. Ну, сподіватимемося, на удачу. У найгіршому випадку мурза дійде до Криму, а я не дізнаюся, хто такі черкеси... А у найкращому? Поживемо — побачимо, як казав сліпий перед смертю. Загалом, бій покаже.

1 ... 84 85 86 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 1, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будні феодала - 1, Олег Говда"