Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій 📚 - Українською

Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Академія Лідеван. Громова сила" автора Анна Потій. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 89
Перейти на сторінку:
Розділ 23

Феліція

Прокинувшись у незнайомій спальні, Феліція виявила поруч Фірніета. Він тримав її за руку, ніжно погладжуючи великим пальцем тильну сторону її долоні. Побачивши, що Феліція розплющила очі, він усміхнувся.

— Ти впоралася, Феліціє, — він нахилився і залишив на її губах легкий поцілунок. — Ми перемогли.

— Але що то був за гуркіт?

— Після того, як вимір Обителі схлопнувся, розлом у палаці, що був пов'язаний з нею, посипався. Тепер у Валідани під палацом яма глибиною метра 3.

— А що Ірфла? Її врятували? — Феліція підвелася й сіла, з тривогою зазираючи у вічі коханого.

— Так. Дем її зцілив. Феллінію та Еділана теж. Люди переміщалися в Обитель не після смерті, а за кілька хвилин до неї, так що незважаючи на те, що вони вважалися мертвими, їх все ж таки можна зцілити. Допомогла Валідана зі своєю енергією, вона підтримала життя в них, поки Дем зцілював Ірфлу. Дем, звичайно, виклався по максимуму, але в нього, як і в архімагеси Тіррени, дар регенерації, він швидко відновить магічний запас.

— Виходить, усі живі та щасливі? — Феліція усміхнулася. Бій із Повелителями добряче її вимотав.

— Саме так. Більше того, зараз Імператор із Валіданою ведуть переговори — вони домовляються про мир. Так як Феллінія повернулася, на Валідану зла не тримає, то і злочину більше немає. До того ж, темної магії більше не існує, тому зник поділ на світлих і темних магів.

— Як це так? — здивувалася Феліція. — Хіба ж темна магія не в крові її власників була?

— Не зовсім. Так, вона передавалася у спадок, поки існувало її джерело, але втративши його, темна магія і сама зникла. Магія не може існувати без джерела, Феліціє, — у голосі Фірніета з'явилися знайомі викладацькі нотки, що викликало у Феліції усмішку. Усі ці насичені події, що сталися за час зимових канікул, змусили її забути, що вона все ще студентка, а він — викладач. — Втративши джерело темної магії, у всіх темних магах знову прокинулася світла магія. Їм доведеться навчитися нею користуватися, забувши про багато звичних для них заклинань і ритуалів. Але вони впораються. Вибору немає.

Феліція кивнула, погоджуючись із Фірніетом. Окинувши поглядом кімнату, в якій вони були, вона запитала:

— А де ми зараз?

— У палаці.

— Я довго провела без свідомості?

— Усього півгодини. Лікар сказав, що ти просто перенервувала і тобі потрібно трохи полежати, відпочити, тому я не став просити Дема тебе вилікувати. Ти ж не хвора, а він і так багато магії витратив: цілих трьох людей рятував.

— Мені вже можна встати? У мене є одна справа до Імператора.

— Звісно. А яка? — Фірніет виглядав заінтригованим.

— Хочу поговорити з ним про сестру з мачухою. Може він дозволить їх забрати до нас і дасть магію? Як гадаєш?

— Ти врятувала Велланію, люба, — Фірніет притяг Феліцію у свої обійми і поцілував у чоло, — і повернула Імператорові сестру. Ти можеш просити все, що завгодно. Ромерік тобі не відмовить. Не посміє.

Повернувшись до тронної зали, Феліція з цікавістю підійшла до розлому: там зяяла величезна темна діра.

— Доведеться робити ремонт, — широко усміхаючись на неї дивилася Ірфла.

— Це такі дрібниці, — Феліція усміхнулася їй у відповідь. — Ти як?

— Жива. Здорова. Без темної магії. Але я навіть рада. Ніколи не подобалося бути злою. То був поганий вплив мами.

— Ну… Вона в тебе жива і вона тебе любить, хай навіть і робить помилки. Моєї ж зі мною немає.

— Але ти її побачила.

— Так, — Феліція все ще не могла повірити своєму щастю: нехай ненадовго, на кілька хвилин, але вона змогла поговорити з мамою, обійняти її. — То була найкраща нагорода за перемогу над Повелителями.

— Отже, попереду у нас нове життя?

— Безперечно. І воно буде хорошим.

Дві години по тому до тронної зали вийшли четверо, на яких усі так чекали: Імператор, Валідана і Феллінія з Еділаном. Вони закінчили переговори і зараз готові були розповісти про майбутнє, яке чекало на всіх велланійців.

— Народе Велланії! — Імператор Ромерік І урочисто звернувся до всіх присутніх. — Війна закінчена. Більше немає світлих і темних магів, ми всі світлі тепер і ділити нам нічого. Королева Валідана прощена. Моя сестра повернулася зі світу мертвих, а значить, її нема за що більше судити. Будуть нові закони, а також ми розповімо світові правду про Ерту Етірель. Попереду нова епоха — світла та сповнена надій. З чим я вас і вітаю!

Тронна зала вибухнула радісними вигуками, як тільки Імператор вимовив свої останні слова. Обличчя людей світилися щастям, вони обіймали одне одного, не в силах стримати емоції. Деякі підняли руки на знак перемоги, скандуючи ім'я Імператора та Валідани. Вся зала була сповнена енергією та єдністю, ніби сама радість вплелася в кам'яні стіни та склепіння тронної зали палаца, наповнивши її життям та світлом. Тепер він перестав бути темним палацом. Він перетворився на звичайний палац королеви Етіренії, такий самий, як і палаци на Сутінковому острові та Мідарії.

Вибравши момент, коли Імператор залишився один, Феліція підійшла до нього і озвучила своє прохання. Ромерік і хвилини не думав, відповів їй одразу:

— Звісно, ​​ти можеш забрати свою рідню. Я наділю їх магією. У мене її достатньо. Ти зробила неможливе, Феліціє: ти повернула мені сестру. Ти не уявляєш, як будуть щасливі наші батьки. Вони й мріяти не сміли про таке, — на очах Імператора, серйозного суворого чоловіка, раптом виступили сльози і він міцно обійняв Феліцію. — А я ж, дурень, хотів колись тебе вбити, аби сила Фелли не дісталася Валідані. Пробач мені, Феліціє.

— Все в минулому, Ваша Величносте, — Феліція зніяковіла: сам Імператор просив у неї пробачення. — Я не тримаю на вас зла. І, — Феліції спала одна думка, — чи не треба мені пройти ритуал відв'язки і повернути принцесі її сили?

— Ні. Фелла не вимагає їх назад. Я дам їй нові. У моєму сховищі повинні бути такі ж, якими вона володіла. Тож не хвилюйся.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 84 85 86 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"