Читати книгу - "Закоханий з Едемії, Юрій Гурін"

О пів на другу 1 січня вже без святкового вбрання знайомі обличчя почали збиратися в ресторані готелю за обідом. Мирослав із Лідою приєдналися до вже знайомої четвірки й разом почали обговорювати враження від свята і плани на сьогоднішній день.

На сьогодні була запланована ще одна екскурсія історичною частиною міста з подальшою вільною програмою. Сира погода не дуже спонукала до довгих прогулянок, але цікавість перемогла, і компанія обходила всі найцікавіші місця цього дивовижного міста. Виявляється, ще до 1939 року місто Вільнюс мало назву Вільно, або Вільна — на староукраїнській манер.

Ввечері новому керівнику, видно, стало сумно, і він запрошував усіх до себе в кімнату та пригощав абсентом. Цього напою Мирослав ще жодного разу не пробував, і цікавість знову взяла верх. Спробувавши декілька ковтків, він ледь дібрався своєї кімнати і дав собі обіцянку більше такої гидоти не коштувати. Ліда весь вечір глузувала з нього й навіть хотіла розпитати про Машу, але Мирослав вчасно заснув.

Годинки через 2 він прокинувся. Ліда ще не спала і щось дивилась у своєму айфоні. Мирослав випив трохи води, прийняв душ і через пів годинки ліг навпроти Ліди, спостерігаючи за нею. Вона трішки сердилася, але Мирослав пояснив, що все-таки вони приїхали з компанію і просто неввічливо зовсім ігнорувати керівництво, пообіцявши, що більше жодного абсенту. Далі вечір плавно перетік у ніч, а ніч у романтику литовської ночі.