Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

- Я кохаю тебе, - промовив я, милуючись своєю, тепер вже,  дружиною.

- І я тебе кохаю, любий,- відповіла мені ця неймовірна красуня, мило посміхаючись.

До нас по черзі підходили гості, щоб привітати з весіллям і побажати всього найкращого.

Я почувався найщасливішою людиною  у світі і був вдячний долі за все, що маю.

Мені згадалась наша з Амандою перша зустріч. Я тоді був п'яним і поводився, як справжнісінький бовдур.

Не дивно, що Аманда довго не могла мені довіритись і повірити у те, що мої почуття до неї справжні. На щастя, дівчина, все ж, дала мені шанс це довести і я зроблю все можливе, щоб вона ніколи про це не пошкодувала.

- Амандо, я хочу тобі дещо показати, - прошепотів я їй на вушко.

- Показуй. Тільки швидко, бо твоя мама вже запрошувала нас до святкового столу.

Я взяв Аманду за руку і повів подалі від усіх. Я приготував для неї сюрприз і  дуже сподівався, що він їй сподобається.

Коли ми увійшли в альтанку, я дістав з кишені  кристал яскраво - блакитного кольору.

- І що це таке? - Поцікавилась Аманда, роздивляючись його.

- Дуже сильний артефакт переміщення.

- Крістіане Дрейку, тільки не кажи, що ти вирішив від мене втекти, бо я знайду тебе і приб'ю власними руками.

- Я планую втекти разом зі своєю дружиною. Я приготував для тебе незвичайний сюрприз, але він не тут...

- Крістіане, якщо ми з тобою зникнемо із власного весілля, то наші батьки нам таке влаштують, що я навіть думати про це боюсь.

- Не бійся, мала. Я візьму всю провину за скоєне на себе.

Десь неподалік почулися голоси. Схоже, що нашу відсутність вже помітили і  почали шукати.

- Я згодна, але перед батьками відповідатимеш сам. Я всім скажу, що ти мене викрав, - промовила, сміючись Аманда.

- Домовились, люба, - відповів я і активував кристал переміщення.

Останнє, що я побачив - це як наші з Амандою мами швидко наближались до альтанки.

Наступної миті ми опинились в тому ресторані, де вперше зустрілись. Тут на нас чекав столик з улюбленими стравами моєї дружини.

Я заздалегідь орендував увесь ресторан, щоб ніхто не заважав нам святкувати.

- Амандо, ти впізнала це місце? - поцікавився я у дівчини.

- Звісно, що впізнала. Як я могла забути такий пам'ятний вечір. Тоді я вперше в житті стала свідком того, як розважаються багаті аристократи, - весело сміючись, промовила Аманда, роззираючись довкола.

- Виявляється, що ти у нас романтик, любий.

- Ще й який. Це лише наша перша зупинка на тому маршруті, що я приготував.

- Тільки не кажи, що ми зараз перенесемось у ту жахливу камеру у в'язниці, де ми провели цілу ніч.

- Поїмо і ти все побачиш, - посміхаючись, промовив я.

- Крістіане, як ти думаєш, що зараз роблять наші батьки і гості?

-  Я думаю, що вони зрозуміли, що ми втекли і тепер святкують наше весілля.

- Весілля без молодят - це щось новеньке.

- Я хотів цей день провести лише з тобою, бо це наше свято.

- Мені подобається твоя ідея, Крістіане. Я запам'ятаю цей чудовий день на все своє життя.

- Я теж, - промовив я, палко цілуючи Аманду.

Коли з їжею було покінчено, я знову активував кристал.

- Крістіане, та це ж наша кімната в гуртожитку військової академії! Я сто років тут не була! Відразу з'явилося стільки спогадів... Дякую тобі! Ти - найкращий чоловік у світі!

- Я дуже радий, що тобі сподобався мій сюрприз, кохана.

Я милувався тим, як на обличчі дружини з'явилсь чергова посмішка, коли вона помітила на одній із тумбочок свої улюблені десерти, які ми вже колись тут їли.

- А ти добре підготувався.

- Ти ще не все бачила, мала.

- Ого! Ти мене заінтригував... Чекаю з нетерпінням.

Ми згадували ті дні, що прожили разом у цій кімнаті і сміялись із халеп, в які примудрялись потрапляти.

Аманда була у справжньому захваті від того, що я сьогодні влаштував і це мене неймоврно радувало.

- На нас чекає ще одна зупинка, - промовив я, дістаючи кристал.

Ми взялись за руки і перенеслись на беріг моря, де на нас чекав столик з різноманітними фруктами і шампанським.

- Який чудовий захід сонця. Вперше в житті такий бачу, - захоплено промовила Аманда.

- Я теж ще не бачив такої краси, промовив я, дивлячись на свою дружину.

Неподалік від нас розташовувався розкішний котедж, в якому ми проведемо наступні кілька днів.