Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

- Крістіане, я така рада, що Алекс, нарешті, зустрів кохану людину та вирішив одружитись, - промовила я, роздивляючись у дзеркалі, свою чудову, нову сукню .

- Так, він у нас найдовше холостякував. Я теж дуже радий за Алекса. Сподіваюсь, що сьогодні все пройде добре і він одружиться без зайвих пригод.

- Кіра! Рон! Де ви, малі капосники?! Не знаю, що я з вами зроблю, коли впіймаю! - Почувся сердитий голос герцога Кірана Дрейка.

- Схоже, що наші близнюки знову щось начворили, - важко зітхнувши, промовила я.

- Вони сьогодні в ударі. Емілія розповіла мені, що нянька, яку ми найняли кілька днів назад, втекла з нашого маєтку із  жахливими криками. Доведеться знову шукати нову няньку для Кірани і Рональда.

- І чому  у нас такі навіжені  діти? - Сміючись, поцікавилась я.

- Їм було у кого вдатись. Від мене теж не одна нянька втікала. І судячи з розповідей твоєї мами, ти теж була дуже далека від слухняної дитини, Амандо.  Крім того, ці діти - особливі. Вони аж надто магічно обдаровані. Нашим малюкам лише по п'ять років, а вони вже мають рівень дорослих магів. Їхні магічні сили б'ють через край, тому вони такі непосидючі.

- Непосидючі - це дуже м'яко сказано, Крістіане. Думаєш, твої батьки зможуть з ними впоратись? Няньки немає, а ми йдемо до Алекса на весілля...

- Я впевнений, що все буде добре, але якщо ти дуже через це хвилюєшся, то ми можемо взяти їх собою.

- Якщо ми це зробимо, то Алекс не лише побоїться заводити власних дітей, а ще й одружуватись передумє і  знову втече кудись, - сміючись, промовила я.

- Така ймовірність і справді існує, - відповів Крістіан,  весело посміхаючись.

В коридорі знову почувся якийсь шум  і мій чоловік вийшов поглянути, що там сталось.

Наші діти - це двоє дуже милих монстриків, які вражають і лякають одночасно.

Батько Кірана не міг дочекатись внуків, бо мріяв одержати найобдарованіших нащадків роду Дрейк, а тепер щодня від них потерпає і бідкається. Не дарма кажуть, що за що боровся, на те і напоровся.

Малюкам дуже подобається діставати свого діда, бо на їхню думку, він дуже кумедно сердиться.

На відміну від інших дітей, що починають вчитись володіти магією з семи років, наші обдаровані близнюки користуються магією з трьох років.

Все б було добре, якби вони не володіли дуже небезпечною магією. Рональд - старший нащадок роду Дрейк, який успадкував магію Крістіана.

Нашій донечці, Кірані, дісталась магія отруйної лози роду Торенс. На щастя, її лоза ще немає сильної отрути і може лише приспати когось, максимум, на пів години.

В кімнату увійшов Крістіан, тримаючи на руках двох гарненьких, білявих малюків. Побачивши їх, я посміхнулась. Всі троє були надзвичайно схожі.

Кірані від мене дістались лише зелені очі, а Рональд народився точною копією своїх тата і діда.

- І що ви знову накоїли? - Вдавано суворо, поцікавилась я.

Близнюки переглянулись і похнюпившись, опустили голови. Така їхня поведінка свідчила про те, що вони вчворили щось серйозне і вже встигли одержати на горіхи від діда і тата.

- Мамо, нас з Роном покарали несправедливо! - Нахабно заявила наша принцеса і татова улюблениця, Кірана.

- Рональде, що ти про це скажеш?- Поцікавилась я у сина.

Наш Рон був не таким нахабним, як його молодша сестра і навіть трішки серйозним.

- Ми з Кірою захотіли наробити паперових журавликів. Вчора Емілія навчила нас цьому. Підходящого паперу у нас не було, тому ми пішли до діда в кабінет. Там у нього завжди повно паперів на столі. Ми взяли трохи... Там навіть непомітно було. Не уявляю, як дід про це дізнався... Ми наробили журавликів, а потім покидали їх у фонтан. Було дуже весело, поки дід не почав кричати про те, що ми зіпсували якісь важливі документи, - розповів хлопчик, важко зітхаючи.

- Я і кажу, що це несправедливо! Ми ж просто грались. Звідки нам було знати, що ті папери були важливими...

Ми з Крістіаном, стримуючи сміх, пояснили дітям, що у своєму кабінеті дід працює і займається важливими справами, тому їм заборонено щось там чіпати.

Уявляючи, як суворий і владний герцог Кіран Дрейк дістає із фонтана свої папери у вигляді журавликів, я не змогла стримати посмішку.

Найбільше наші близнюки боялись маму Крістіана, бо вона обожнювала замовляти для них різний  одяг і примушувала їх весь його міряти. 

- А де це мої крихітні пташенятка?! - Почувся голос ЇЇ Світлості.

Близнюки переглянулись між собою, а потім з надією подивились на нас з Крістіаном, благаючи їх заховати.

- Не цього разу, дрібні капосники. Я досі  сердитий на вас обох. Крім того, я вже знаю про те, що від вас знову втекла нянька, - суворо промовив Крістіан.

Я вийшла у коридор і сказала герцогині, що близнюки у нас.

- Ось ви де, мої солоденькі кексики! Ваша люба бабуся замовила для вас цілу гору нового одягу. Ми з вами зараз маємо весь його поміряти, щоб повернути те, що вам не підійде, тому ходімо швидше. Час не чекає. 

- А може ми його завтра поміряємо? - Спробувала відкараскатись від примірки хитренька Кірана.

- Завтра у нас не буде часу, бо вам привезуть взуття і його теж потрібно буде поміряти. Нам вже час, мої чарівні зірочки. Які ж ви у нас гарнесенькі...

Герцогиня взяла за руки малюків і повела на примірку. У малих бешкетників був такий нещасний вигляд ніби їх ведуть на каторгу.

- Тепер можемо спокійно їхати на весілля до Алекса, - сміючись, промовив Крістіан.

- Так, тепер цим двом точно не до витівок.