Читати книгу - "Палац Посейдона"

Уявивши собі всю цю пишноту, Вілма з новою силою взялася до справи.

Минуло чимало часу, перш ніж із лінгафона долинули довгоочікувані слова.

— Вілма зробити.

Усі полегшено зітхнули. Люди обступили передавач, дослухаючись до кожного слова пташки. Оскар і уявити собі не міг, що ківі такі розумні. Спеціальний корм і справді був чудодійним.

— Чудово, — прозвучав голос Ліваноса з гучномовця. — Зараз крила зупиняться.

— Крила вже стомлюватися, — сказала Вілма.

— Тоді дочекайся, поки вони зупиняться зовсім, потім спробуй пролізти між ними і зайди до приміщення, що розташоване далі.

Знову коротке мовчання, і нове повідомлення:

— Вілма з інший бік.

— Що ти бачиш?

— Велике порожнє гніздо. Всього два сідала і сіре яйце. Багато світитися очі.

Брови у Оскара здійнялися аж на лоба.

— Очі? Які ще очі?

— Світні кнопки, — пояснив Гумбольдт. — Пульт керування.

— Ти зможеш підійти ближче до яйця? — запитав Ліванос.

— Ні. Надто високо.

— Тоді, може, допоможуть сідала? Зможеш зрушити їх із місця?

— Що за сідала? — здивувався Оскар.

— Стільці, — відповіла Еліза. — Тихше. Схоже, зараз щось станеться.

Оскар почув, як Вілма щось штовхає. Із гучномовця почулися шерех і порипування, потім усе ненадовго затихло.

— Вілмо? — Гумбольдт припав до лінгафону. — Вілмо, ти мене чуєш?

— Вілма нагорі. Тепер близько до світних очей.

— Добре, просто чудово, — похвалив Ліванос. — А тепер будь дуже уважною. Деякі з цих очей дуже злі. Ти маєш їх засліпити. Я зараз скажу тобі, які саме. Ти готова? Тоді починаймо!

Тієї ж миті всі світильники в помешканні бранців згасли. Тьмяне світло просочувалося лише згори — крізь прозорий купол. Потім почулося неголосне клацання. Вздовж одвірка вхідних воріт утворилася щілина, яка швидко збільшувалася.

— Двері відкрито, — прошепотіла Шарлотта.

— Дверними замками керують електромагніти, — пояснив Ліванос. — При відключенні напруги вся система замків припиняє функціонувати. Це ж саме стосується і прилеглих приміщень. Якщо Вілма все зробила правильно, ви можете просто зараз безперешкодно дійти до цехів.

— А що далі?

— Необхідно відключити Дарон.

— Я розумію, але як це зробити? Диференційна машина розташована надто далеко звідси. Крім того, я впевнений, що вона вжила заходів для захисту від відключення.

— Ви маєте рацію. Без моєї допомоги тут не впоратися. Існує єдиний шлях до резиденції Дарон — тунель, що його прокладено на морському дні. Однак хочу вас застерегти: мій план є дуже ризикованим, а, до того ж, у нас обмаль часу. Вона вже зрозуміла, що систему знеструмлено, і відрядила до вас вільного від роботи дрона, щоб з’ясувати причину. Та не турбуйтеся, я це врахував. Ви маєте затримати цього робота. Слухайте дуже уважно…

Машини й механізми в цеху з перероблення корабельного металу працювали на повну потужність. Тут була нестерпна спека й задуха, а шум стояв настільки оглушливий, що Гумбольдт і Оскар не чули один одного і змушені були розмовляти жестами.

Разом вони, намагаючись залишатися непоміченими, оглянули ряди верстатів, що несамовито гули й гуркотіли. Роботів-охоронців ніде не було видно. Відключення струму в житловій сфері не зачепило промислову зону. Листи корабельної обшивки та інший металобрухт рухалися конвеєром, потім потужні магніти піднімали їх угору, а крани та вантажні візки-автомати доправляли до місця призначення. Там метал піддавали подальшому переробленню на штампах і пресах. Величезні парові та гідравлічні молоти надавали йому необхідної форми, перш ніж деталі подавалися до зварювальних пальників. По всій території цеху сновигали дрібні роботи, здійснюючи технічний нагляд, проте вони не звернули ані найменшої уваги на двох людей, які щодуху промчали по всьому довгому цеху, намагаючись якнайшвидше дістатися до тільки їм відомої мети.

Ліванос докладно описав, як саме й куди саме вони мають рухатися. Не можна було гаяти й хвилини — невдовзі тут з’являться роботи-охоронці. А до того часу необхідно завершити попередні приготування, інакше всі зусилля будуть марними.

Нарешті, вчений і юнак дісталися до віддаленої частини цеху. Тут було трохи тихіше. Автоматичні верстати, що були встановлені в цій частині приміщення, могли працювати лише при повному виробничому завантаженні, тож зараз простоювали, перебуваючи, однак, у стані «активної готовності».

Гумбольдт звірився зі схемою, яку він накидав на аркушику паперу зі слів Ліваноса. Там було зображено окремо всі ділянки цеху та наведено перелік машин і механізмів, що там установлено.

— Я вважаю, він має бути розташований десь тут.

— Що саме ми шукаємо?

— Гідравлічний прес С-21. Ліванос вважає, що цей агрегат краще за інші підійде для розв’язання нашого завдання. — Учений швидко оглянув таблички, що були закріплені на металевих балках біля кожного верстата на висоті двох метрів. — Так: це С-19 і С-20… аж ось і той самий С-21! Що ж, чудово!

Прес мав вигляд масивного сталевого куба заввишки в чотири метри. Він був призначений для перетворення дрібних обрізків металу, зібраних по всьому цеху, на щільні пакети кубічної форми, які після цього відправляли на переплавку. Сировина подавалася до машини крізь широкий отвір у нижній частині, а потім під дією величезного тиску пресувалася. Після цього брикети переплавляли, а з печі залізо виходило у вигляді невеликих зливків різноманітної форми, придатних для подальшого застосування.

Агрегат було повністю автоматизовано, однак у разі потреби його можна було обслуговувати і вручну. Цю якість він успадкував від минулих часів, коли