Читати книгу - "На уламках щастя, Дана Лонг"

– У нас усе добре. Відпочиваємо зараз у нашому заміському будинку. Ти, до речі, коли в гості приїдеш? А то тільки одні обіцянки.

– Ой, сестричко, стільки всього навалилося останнім часом, але обіцяю, що після відпустки заїду до вас ненадовго.

– Тоді вже й свого хлопця захопи, хочу подивитися, з ким там моя сестра запалює.

– А що, може, і візьму, – сміється вона. – Гаразд, мені час бігти, Андрію передавай привіт.

– Щасти тобі, Віоло, бувай.

Зовсім скоро повертається мій чоловік.

– Поговорили?

– Так, тобі привіт. Уявляєш, Віола познайомилася з чоловіком, скоро у відпустку збираються разом їхати.

– Чому б і ні, вона ще молода, не з котом же старість зустрічати.

–  Ви наче змовилися. Ой... – я хапаюся за живіт, відчувши досить болісний поштовх.

– Що сталося?

– Синочок прокинувся, – усміхаюся, погладжуючи живіт.

Андрій накриває його долонею і, затамувавши подих, чекає.

– Може, знову заснув? – пошепки запитує він, не відчуваючи жодної реакції.

– Швидше чимось зайнятий, – жартую, але тут же охаю.

– Привіт малюк, – Андрій гладить мій живіт і притискається до нього губами.

– Цікаво на кого він буде схожий, – мрійливо розмірковую.

– Я десь чув, що усі хлопчики схожі на своїх матерів.

– Щось у цьому є. Досить поглянути на тебе і твою маму.

– Що є, те є, – сміється він.

Андрій замовкає і дивиться на мене з такою ніжністю, що в мене в якийсь момент перехоплює подих.

– Як же я жив раніше без тебе, – нарешті, після довгого мовчання, вимовляє він.

– А я, до зустрічі з тобою, зовсім не жила.

КІНЕЦЬ

Якщо вам сподобалася ця історія, підтримайте мене і натисніть вподобайку, а також підписуйтесь на мою сторінку.

Попереду ще багато цікавих історій!

А кому цікаво як Мирону вдалося врятуватися, і чому Єва приховала від Віри те, що він живий, запрошую в нову історію під назвою «Твоя. Назавжди».

Кінець