Читати книгу - "Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна"

Сенсація! Хто …….? 

Змова на відборі? Королівське сватання переривають жахливі події, і неясно, що відбуватиметься далі. Чи продовжиться відбір взагалі і кого вже точно не буде у фіналі – читайте на сторінці 3. 

 – Вставайте, любі мої, вставайте! Вже давно час прокидатися! 

Йовілу лякало те, як легко будь-хто міг потрапити до гуртожитку наречених. Щонайменше, панна Орс приходила і йшла, коли хотіла, і жодні артефакти її не спиняли. Цього разу розпорядниця з’явилася у їхньому домі із самим сонцем, що тільки почало несміливо проглядати крізь штори. 

 – Який на вас сьогодні чекає день! Нове випробування від принца, невже не чудово? Ох, я вам навіть заздрю!

 Йовіла, яка щойно розліпила очі, знову закрила їх і ледь не застогнала. Останнє випробування було менше, ніж тиждень тому, а їх знову гнали влаштовувати видовище для придворних. 

Останні кілька днів були для неї складними. Вона нарешті всерйоз взялася за те, щоб говорити з нареченими – перш за все з тими, кого підозрювали королівські шукачі – тільки для того, щоб переконатися, що підозри у них були зовсім вже ідіотські. Вона говорила з Амелією – наполовину відкрито, наполовину загадками; але це однаково нічого їй не давало. Воячка не змогла би відрізнити правдиву плітку від наклепу навіть ціною власного життя. 

А ще… ще Йовіла ходила на чи то ділові зустрічі, чи то просто прогулянки з Вітаном. В голові їй подобалося називати це побаченнями. Щонайменше, саме їх це й нагадувало найбільше – вони просто блукали парком, тримаючись за руки, і говорили про змову, підозрюваних, можливих наступних жертв і інші приємні романтичні речі. 

Але все це вимотувало навіть сильніше, ніж написання нотаток. Тепер вона вже цим майже не займалася – хіба для проформи, хоч і знала, що все нею написане скоротять втричі і подадуть у самому кінці номера. Тож вона зосередилася на змові. 

з Віленою в неї вийшла гарна розмова, а ось із з Лотті де Ален по-дівочому попліткувати не вийшло – дуже важко це робити, коли на тебе дивляться, як на смердючого жука. І робила це Лотті не те, щоби навмисно – вона дивилася так на усіх, хто мав статус нижчий, ніж графський і на знав свого родоводу принаймні до дев’ятого коліна. Баронський статус родини фон Літтен, на жаль, простягався углиб тільки до восьмого. 

У гуртожитську кімнату полинуло світло. Панна Орс знову безцеремонно повідкривала усі штори, і дівчатам довелося розліпляти очі. Та коли Йовіла нарешті змогла тримати їх відкритими довше, ніж кілька секунд, з подивом зрозуміла, що чимало учасниць вже сидять і уважно дивляться на панну Орс, очікуючи на інструкції. 

 – Голодні, любі мої? – з інтересом запитала розпорядниця. Йовіла саме у цю мить звернула увагу на її одежу, яка була незвична навіть за її мірками. Довгу білу сукню, що ледь помітно відливала блакиттю, прикрашав рожевий розцяцькований фартушок, повністю покритий мереживами і гаптуванням. 

Йовіла ледь не застогнала – їй здавалося, що вона вже здогадується, яке саме випробування на них очікує. 

 У відповідь на запитання панни Орс кілька наречених невпевнено кивнули, поки сама Йовіла виплутувала себе зі простирадел і ковдри. 

 – І принц також голодний, панянки. Тож ваше завдання на сьогодні – пригостити його високість обідом. Але приготувати страви ви повинні, звісно ж, самі. А принц, – тут панна Орс витримала драматичну паузу, яка дозволила Йовілі нарешті рівно сісти у своєму ліжку. 

  – Принц спробує кожну страву і обере найкращу. З цією панянкою він і піде на побачення. Так-так, кожна із вас знову має можливість довести його високості, що саме ви достойні стати наступною королевою Сентри і його супутницею життя. Але доведеться дуже постаратися – принц має дуже вишуканий смак. 

Йовіла знала про це випробування. Воно було, так сказати, класичним і кочувало з відбору у відбір вже кілька сотень років. Сама Йовіла вважала його принизливим – як і саму ідею відбору взагалі, – але що вона могла зробити? Єдине, на що вона сподівалася – так це те, що Вітан не дасть її викинути, навіть якщо вона приготує щось зовсім неїстівне. 

 – І, певно, вам цікаво, як ми оберемо тих п’ять нещасних, що покинуть відбір, чи не так? О, це буде дуже просто. Головний кухар її величності також буде дегустувати ваші страви, і він обере ті, які будуть найгіршими. Тож покажіть сьогодні усі свої вміння – бо ж ви знаєте, принцеса має бути не тільки розумною, але і хазяйновитою. 

З цими словами Панна Орс поквапилася на вихід, залишиши дівчати розгубленими і все ще сонними. У самих дверях вона на мить зупинилася:

 – Чого ви не встаєте? За п’ятнадцять хвилин за вами вже прийдуть, тож краще поспішіть! 

І після цього у кімнаті знову піднявся справжній ґвалт. Йовілі здавалося, що вона не відчувала жодної різниці між тим, як збиралися сорок і тринадцять дівиць – все ще сукні лежали на усіх поверхняз, стрічки літали, а чвари на ці рідкісні миті майже повністю забувалися. 

 – Побачення з принцом! – вигукнула Вілена. – Здається, він не був дуже  вами вражений, так? – вона кинула швидкий погляд на Акулину та Йовілу, що вдягалися за сусідніми ліжками. 

 – Що ж, можливо, цього разу пощастить тобі, – Йовіла підняла одну брову. Вона не розповідала нікому про те, що трапилося на побаченні – і вона не була впевнена, що хоч хтось, окрім Акулини, взагалі їй повірить. Вілена на це тільки пирхнула і почала вплітати у волосся срібні прикраси.