Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ердан

- Діган!! Ми не можемо чекати тут, треба летіти та зупинити Ксі! Їй не можна повертатися до Академії! Вона потрапить прямо в лапи бунтівникам! Сподіваюся, ми встигнемо її перехопити!

- Згоден, уперед! - Наставник швидко повідомляє Крістіану про те, що наш план змінився, і ми відлітаємо.

Я не знаю, як ми діятимемо далі, зараз головне наздогнати Ксі. Ми з Діганом летимо на максимальній швидкості, а я молюся Богині Гір, а заодно і Некрилатим Богам, щоб Ксі не послухалася мого наказу!

Не думаючи про безпеку, влітаємо в ущелину, де ми залишили Ксі. Але нікого там не бачимо. Якщо Ксі відлетіла за допомогою, то де тоді Ізир? Невже ми запізнилися та їх захопили??

Ксі

Чоловіки полетіли рятувати Фрая, а я змушена сидіти і ховатися в очікуванні чогось незрозумілого! Чи може витратити цей час з користю і хоч вполювати?

Обертаюся і принюхуюсь. О! Здається, я відчуваю ведмедя! Ух! Непоганий сніданок вийшов би! Але боюся, що чоловік мене не тільки не похвалить, але залишить без обіду і без вечері, а потім ще й запрє на місяць. Потрібно зловити щось менш небезпечне, з погляду Ердану. Хоча як на мене, різниці ніякої.

Прислухаюся, і чую якісь звуки... Дуже голосно для видобутку! Таке відчуття, що в мій бік летить не менше десятка бойових драконів. Причому з того боку, звідки ми прилетіли – з боку Академії та столиці Імперії! Можливо, з'явилася нова інформація про змову, і Імператор Саттон надіслав за нами палацову варту? Про всяк випадок ховаюся, і обережно виглядаю, так, цих драконів не менше десяти! І летять у мій бік. Невже вони мене вчули? Не встигаю злякатися, бо в цей момент з за скелі раптово з'являється Ізир, і зграя драконів поводиться зовсім не дружелюбно, миттєво перебудовуючись у бойовий порядок і намагаючись оточити його!

Не довго думаючи, з риком і гучним лясканням крил, вилітаю зі свого притулку, відволікаючи на себе увагу нападників, Ізір робить те саме і противники розбиваються на дві групи. Ізир, звичайно, досить великий, та й я не дрібна, але нам протистоять важкі бойові дракони. При прямому зіткненні з ними від нас і мокрого місця не залишиться, причому як у переносному, так і в прямому значенні. Тому ми з Ізіром, не змовляючись, приймаємо єдине правильне рішення: використовувати нашу перевагу – швидкість! Тобто просто намагаємося втекти. Летимо у бік лісу, намагаючись відвести нападників подалі від наших. Замислюватись про наслідки такого рішення ніколи. Потім придумаю, як виправдатися перед чоловіком, якщо виживу.

Діган

Я помилився, і це може коштувати життя Ксі, а отже, і принцу. Ганьба мені!! Як я не подумав, що допомога нападникам може прийти з боку Імперії? Адже це логічно! Звідки б тут узялося стільки драконів із Диких Земель? Тим більше, до столиці Імперії лише кілька годин крилами махати, а до Диких Земель майже тиждень льоту! Та й не схожі нападаючі на диких, це явно були дракони Імперії. Ні, не можна було відправляти Ізіра з наказом Ксі повертатися до Академії!! Яка дурна помилка... Треба було хоч спочатку допитати полоненого. Якщо Ксі загине... та я сам благатиму Грега стратити мене!

- Ердан, я винен. Я не подумав... Як я міг так дурити!! Якщо з Ксі щось трапиться... - Я намагаюся виправдатися, розуміючи, що зараз гріш ціна моїм стогнанням! А Ердан у відповідь тільки гарчить.

Я бачу, що він думати зараз взагалі не в змозі, а отже, приймати рішення про те, що робити далі потрібно мені. Зрештою, я досвідчений бойовий дракон, а разнився як малолітка-першокурсник! Хоча й налажав так само.

Беру себе до лап і починаю розмірковувати вголос:

- Якби їх захопили... - Ердан гарчить ще голосніше, почувши мої слова, але я намагаюся міркувати логічно і не витрачаю сили на емоції. - Якби їх захопили, то, напевно, вирушили б разом з ними до печери. Ми не могли розминутися з нападниками, а отже Ксі та Ізир відводять їх від нас, і напевно летять у бік Академії! Треба спробувати їх наздогнати!

Ердан мовчки киває і злітає у повітря. Летимо з максимально можливою швидкістю, лавіруючи між скелями. Ми ризикуємо в темряві зачепитися за гострі виступи і, як мінімум, порвати крила. Але на кону життя Ксі, а значить і принца, та й моє теж.