Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

На моє здивування довгої паузи не було, в цей раз, ректор Алан Старк глянув на батьків Теренса та промовив:

- Можливо в викладачки Бенет немає такого досвіду та це її перша спроба працювання зі студентами, - він піднявся зі свого стільця спершись руками на стіл, натякаючи, що головний тут він. - Та вона прекрасно справляється зі своїми обовʼязками, як викладачки так і наставниці, хоча б візьмемо до уваги те, що її заняття усі курси відвідують з великим задоволенням та студенти першого курсу просять позакласні практичні роботи з викладачкою, вже не говорячи про те, що вона витягла двох студенток з підземного світу. 

- А хто ж їх туди затягнув? - уїдливо уточнила Наомі. 

- Демон, - відрізав Алан Старк. - Та попереджуючи ваше наступне питання, студенти самі просили наставницю, щоб та отримала дозвіл на відвідування лісу, і як ви гарно уточнили, студенти вже по всі міркам повнолітні та мають право на власні діяння і були як і ви проінформовані про всі загрози. 

Ну що зʼїли? 

Моя посмішка осяяла обличчя. А лиця батьків Теренса стали витягнутими та якимись не впевненими. 

- Якщо це все, - знову мовив ректор. - То прошу мене лишити з моєю робітницею тет-а-тет. 

Ох, а це нічого доброго не віщувало. 

- Допобачення, - мовили вони одночасно та з великим бажанням покинули ректорат.

Двері закрились, а я сиділа вчепившись нігтями в крісло. Що захоче від мене ректор за таке заступництво?

- В наступний раз майте безпосередні докази, викладачко Бенет, - кинув злий погляд Алан та активував артефакт тиші. Маленьку та непомітну шкатулку, що стояла у нього на столі. 

- Дякую, - тихо промовила слово яке не часто говорила. - За те що заступились. 

- Це дрібниці, - махнув він рукою та продовжив. - Тому я й доручив Гріну та Ардену слідкувати за студентом, щоб мати підстави для звинувачення. І ви молодець, що не показали мітки, адже ці люди перекрутили б усе в інше русло. А так вони лиш засвідчились, що вам нічого не відомо. 

З цієї точки зору я не розглядала цю картину. 

- Але тепер Теренс буде обережнішим, - мій голос чомусь досі був тихим. Хоча я не боялась ректора, але велика повага до нього була. 

- Принаймні нікому не нашкодить, - розслаблено посміхнувся ректор та зненацька змінив тему. - Можна особисте питання, викладачко Бенет?

А це вже насторожувало. Що йому потрібно від мене? Та мені залишалось лиш не впевнено кивнути. 

- Ви як жінка, скажіть сережки зі смарагду це гарний подарунок? - для нього це питання дійсно було важливим, це свідчили його насуплені брови. 

- Жінка дуже дорога для вас? - обережно уточнила слідкуючи, як погляд ректора змінюється. 

- Була коханням всього мого життя, - поставив він руки на стіл.

- Зазвичай прикраси дарують тоді, коли не хочуть заморочуватись, - я не знала правильної відповіді, тому відповіла так, як думала.

- Тоді це поганий подарунок, - пробубнів він собі під ніс та промовив не дивлячись на мене, перебираючи папери на столі. - Можете бути вільною. 
 

Від автора: 

Візуалізація до розділу 

Наомі Теренс 

Оліван Теренс