Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

От халепа, спалився. Може я і всевидящий майже, але інші маги теж не сліпі. Тим паче маги такого рівня.

– Сьогодні, мабуть, моя доля – постійно просити у вас вибачення, пане Гао.

– Повірте, любий Вікторе, – раптом став серйозним голова клану цілителів, – заради можливості знищити вбивцю мого сина я готовий пробачити набагато більше, ніж банальну непоінформованість від людини, яка ще вчора нічого не знала про магію.

– Прийму до уваги, дякую. – Схилив голову я. – Однак, зі свого боку все-таки намагатимусь стежити за язиком уважніше.

– Що ж, отже, тягти не будемо. Вас треба обстежити, пане Дубровський, – вже в більш жартівливій манері закінчив Вей Гао, – не будемо гаяти часу. Руолан.

– Так, пане. – Підійшла на крок ближче його секретарка.

– Відведи Віктора до кабінету номер один, я незабаром підійду.

– Звичайно, пане, – коротко вклонилася красуня і додала, вже розвертаючись до мене, – йдіть за мною, Вікторе Олександровичу.

І ми пішли. До речі, йти довелося не далеко. Пройшовши довгий коридор до упору, ми повернули ліворуч і, власне, ось він. Двері перед Руолан відчинилися, як тільки ми підійшли, тому я так і не зрозумів, магія це була чи технологія. А активувати заради такої дрібниці своє Знамення не хотілося. Але виявилося, що всередині кабінету набагато більше цікавого, ніж якісь двері.

Відразу в очі кидався фонтан, що плескав прямо всередині кабінету. На цьому тлі діжки з деревами, вистелена килимами підлога, щось схоже на чайний столик і ліжко-кушетка просто губилися. Віяння двадцять першого століття саме в цьому кабінеті відчувалося... та майже не відчувалося. Не знай я, де я перебуваю, подумав би, що в музеї. Ну, або в кабінеті людини, яка дуже любить стиль «під старовину». І столик з килимами, і кушетка, і навіть фонтан виглядали так, ніби їм щонайменше років двісті. В ідеальному стані, звичайно, але… навряд чи зараз так роблять…

Очевидно, цей кабінет використовує лише голова клану для своїх практик. Тому що ніякої медичної апаратури тут немає і близько. Такс. А тепер можна й Очі увімкнути.

– Хмм... – вимкнув я Очі і повернувся до секретарки Гао. – Тут дуже красиво, Руолан, дякую, що провели. – І трохи вклонився.

– Це моя робота, пане Дубровський. – Її уклін був трохи нижче мого. – Дозвольте запитати вас?

– Звісно, ​​я вас слухаю. – Охоче відгукнувся я.

– Скажіть… – Ніби борючись із незручністю, почала дівчина. – Скажіть, ви тут щось побачили?

– Ні, Руолан. Не побачив. – Похитав я головою. – Я так розумію, це – особистий кабінет пана Гао?

Дівчина ствердно кивнула:

– Так, тут працює лише Голова.

– Що ж, це видно, – посміхнувся я, – тому що я нічого не роздивився в тій мішанині захисту, що тут знаходиться. Заклинання конфіденційності виглядає тут велично, об'ємно і абсолютно для мене неприступно, якщо вам цікаво.

– У легендах китайських магів говориться, що володар Погляду Нефритового Імператора вдосконалює свій дар згодом. У результаті навіть Напівбоги ніяк не зможуть приховати від нього свої таємниці. – Тут дівчина посміхнулася. – Ви, Вікторе Олександровичу, перебуваєте лише на початку свого шляху, але сам Владика Неба не скаже, наскільки довгим він буде і до чого приведе.

– Я… розумію, Руолан. – Зам'явшись, сказав я. – Звісно, ​​в міру своїх здібностей. Але, сподіваюся, моє розуміння цього світу згодом лише поглибиться та обросте новими подробицями.

На цій ноті до кабінету зайшов голова клану. Смокінг змінився на світло-зелений халат, що більш до речі звичайним лікарям. І навіть в аурі мага відчувалися зміни. Спокійна, впевненість, що вселяє повагу, розбавилася також прагненням допомогти і... цікавістю?..

«Все-таки він не тільки лікар, а й учений, і маг. Он як збудився перед дослідами, Франкенштейн, трясця!» – Подумав я, коли Очі, що включилися на автоматі, видали мені всю поверхневу інформацію про емоції голови Гао.

– Ви вже готові, Вікторе?

– Так, пане Гао. – Кивнув, повільно, я. – Але чи можна спочатку питання?

– Звісно, слухаю, – злегка усміхнувся маг, – що вас цікавить?

– Гхм, це і є моє питання, – прочистив я горло, – що вас цікавить? Тому що сили Очей достатньо для того, щоб бачити ваші емоції. І ви, вибачте, палаєте якимось хворим ентузіазмом.

– А, ви про це... – Невже тисячолітній чаклун зніяковів?.. – Прошу вибачити мою, можливо, зайву збудженість. Але обстеження мага з таким Подихом це... Це, м'яко кажучи, унікальна можливість. А якщо балакати про хаотичним чином модифікованого мага…

– Так уже й хаотичним чином, – пробурчав собі під ніс, – я чітко розумів, що в той момент хотів зробити!

– Так-так, безумовно, – кивав головою і посміхався цей прадавній, саркастичний маг, – а тепер лягайте на кушетку, спробуємо виправити те, що ви хотіли зробити.

– Добре, пане Гао. Мабуть, ще одне, останнє питання. Чи можливо здійснити зараз не тільки виправлення моїх огріхів, але й повне посилення тіла магом вашого рівня? Посилення настільки якісне, що ви могли б зробити лише близькому члену свого клану?