Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

Веймонд озвався коротким смішком.

― Сумніваюся, що король Даріен був би в захваті почути, що його називають лазівкою.

Релі блиснула очима, й відпила трохи вина із свого бокалу.

― Одначе, ти так і не відповіла, принцесо, ― зауважив Король Скорпіонів, ― невже тебе не обходить, яку ціль я переслідую? Для чого намагаюся зблизитися із тобою?

На це Релі відповіла просто:

― Насправді, якби ти хотів мені про це сказати, то сказав би. А якщо не хочеш, то я не витягну це із тебе, навіть якщо намагатимусь. Твої цілі ― вони твої, мені до них справи не має бути, допоки ти сам не забажаєш посвятити мене в них.

― Вельми розумна відповідь. Але… чи не задумувалася ти, принцесо, що, скажімо, насправді мої цілі включають у себе тебе? Що, як насправді я переслідую якийсь злий умисел?

― Моя думка така, ― із проникливою усмішкою відповіла Релі, ― що якби ти й справді переслідував злий умисел, то не став би намагатися так ретельно зі мною фліртувати.

Від цих слів Вей засміявся. А тоді, не зводячи з дівчини очей, зауважив:

― Хтозна, можливо, у такий спосіб я збираюся втертися у твою довіру, Ваша Величносте.

Випивши своє вино до кінця, Релі підвелася з-за столу й потягнула руки.

― Я думаю, ― сказала вона, не повертаючись до нього обличчям. ― Насправді ти далеко не такий, як про тебе озиваються на Лантеї. Провівши серед людей п’ять років, я зрозуміла одну просту річ. Насправді неважливо, ким тебе називають люди, величним королем чи безчесним злодюгою, має значення тільки те, ким ти являєшся насправді. Скажімо, якщо ти сподобався мені, виявися ти безчесним злодюгою, цього не змінити; і якщо ти мені не сподобався, стань ти хоч величним королем, моя думка не зміниться. Те ж саме і щодо людей та нечисті. Спілкуючись з кимось, слід звертати увагу на його принципи, характер та вчинки, але аж ніяк не на походження. Ти сам говорив, що наш світ поділений на тигрів, собак та щурів. Й істина в тому, що усі ці типи присутні як серед людей, так і серед нечисті. Тож… гадаю, немає й потреби запитувати. Якщо у людини сформувалася якась конкретна думка про тебе, цього не змінити. Тебе можуть ненавидіти сотні, а любити хтось один, і цього іноді може бути достатньо.

Слова Релі справили на Веймонда колосальне враження.

Второпавши, що він не збирається нічого говорити, Релі повернулася й поцікавилася із звично спокійним виразом обличчя:

― Чи не чекають на тебе твої піддані?

Вей здивувався такому раптовому запитанню.

― Ти… проганяєш мене, принцесо?

Релі м’яко посміхнулася:

― В жодному разі. Та, мабуть, будучи королем, ти маєш цілу купу справ при дворі. Таке раптове зникнення на цілий тиждень, напевне, наведе занепокоєння серед твоїх підданих.

― Зовсім ні, ― відказав на це Веймонд, ― я король. А отже, не повинен ні перед ким звітувати. Ні про свої переміщення, ні про свої цілі та бажання. На даний момент я побажав провести час із тобою, Ваша Величносте спадкоємна принцесо.

І підвівся з-за столу, допиваючи своє вино.

― Однак у твоїх словах є істина. Мене й справді чекають насущні справи, ― проговорив Король Скорпіонів шовковим голосом. ― До того ж… усе має свій початок і кінець, рівносильно, як і будь-яке пишне свято коли-небудь добігає до свого завершення.

― О, ― промовила на це Релі, ― у цьому немає жодних сумнівів, любий друже. Наша зустріч абсолютно випадкова. Якщо доля того забажає, ми зустрінемось знову, якщо ж ні ― так тому й бути.

На це Веймонд усміхнувся широкою м’якою посмішкою. Обидва усвідомлювали прихований сенс сказаних слів, і обом не потрібно було вдаватись у відвертості, аби донести думку.

Невдовзі двері відьомського будиночка відчинились й зачинились ― принцеса залишилась одна.

Привіт, читачу! Ну як тобі проникливість принцеси? Відчайдуха з самого початку здогадувалася, хто такий Вей))) 

Що думаєш про слова Релі?

Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))