Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Новий світ. Провидиця. Книга 2" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 157
Перейти на сторінку:
Глава 22.

З Алексом ми тепер могли тільки зідзвонюватися. Гор його в примусовому порядку переселив до себе. Як він сказав:

— Хоч нагляну за другом. І ще одні руки в домі зайвими не будуть.

Так Алекс навчився няньчити немовлят. Навіть годувати з пляшечки. Ми з ним починали ранок разом. Хто перший прокинувся, той і дзвонив, будив другого. І засинали теж так само. Зробили це своєю традицією. І так ми могли не божеволіти від відстані. Я бачила, як ростуть діти друзів. Надсилала їм подарунки, замовлені через сайти. Найскладніше було з батьками. Але вони примудрялися відкривати портал із дільниці й гостювали тоді тут у фортеці щонайменше тиждень. Також привозили Тіма і маленьку Марійку та дітвору Яліна. Знаходили безпечне місце звідки перейти і відкривали портал.

Ялін із дітьми та дружиною йшов через академію. Дітвору забрав в академію, там вони віддалено займалися в школі і були в нього на виду. Дідусь Теос традиційно відкривав у ділянці портал. Там він губився в загальному магічному тлі. З Алексом ми тільки через телефон спілкувалися. І вирішили, що так поки що безпечніше. Тому що я дорослішаю і мені складно себе стримувати поруч із ним. І йому теж важко відчувати мене, мати можливість доторкнутися, але при цьому стримувати себе.

Майстер Грот, за весь час, що я жила у фортеці, спробував впихнути в мою голову все, що він знає з цілительства. І тепер я вмію робити навіть операції і повністю замінювати його у фортеці. Але за межами фортеці я не маю права практикувати.

— Ну що люба, як підеш в академію, будеш вчитися на двох факультетах! — задоволено мружачись говорив мені Грот. — Будеш не просто бойовим магом, а бойовим цілителем. Адже тобі, по суті, тільки диплом залишилося отримати. Ми в тебе вже стільки вклали знань і практики.

Кивнула, погоджуючись, і подивилася на час. Наближався час зідзвону з моїм котиком. Цілитель помітив, як я поглядаю на час і відпустив із лікарського крила. Одразу пішла до себе в кімнату. Сьогодні повернулися солдати з походу. Молоді хлопці не послухалися командира і їх трохи погризли. Довелося багато зашивати.

— Привіт! — сказала, задоволено посміхаючись Алексу.

— Привіт, кошеня, — проворкував коханий, жадібно дивлячись на мене. — Знала б ти, як я сумую за тобою.

— Я теж сумую. Як у тебе справи?

— Завдяки твоїм підказкам і дару, ми цілі. Малим Гора сподобалися твої подарунки.

— Наші, ти мені допомагав.

— Кохаю тебе, — муркотнув друг.

— Я тебе теж кохаю. А в нас молодь знову вироблялася, довелося багатьох зашивати.

— Хто тут бурчить? — Гор з'явився в полі камери — Спасибі за подарунки. Що, знову новобранці відзначилися?

— Ага, вважають себе дуже розумними. На щастя, сьогодні без відірваних кінцівок. Я ще не настільки загартувала нерви, щоб руки пришивати. Гроту фіолетово, а в мене в очах темніє. Але відчуваю, ці уроку не засвоїли. Як їм втовкмачити правила, а?

— Ой, Ліє, пришиєш ти їм руки, і вони порозумнішають, і тобі загартування.

— Знову підглядав мої видіння, навіть із відстані.

— Він не тільки підглядає, а й мені транслює, — морщачись, сказав Алекс — Ти маєш рацію, рідна, тут нерви мають бути загартовані. Як дідусь без тебе буде?

— Сказав, буде брати раз чи два на тиждень у мене консультацію. Мені ж не обов'язково для цього бути у фортеці. Я прям не вірю, ще кілька місяців, і я втечу звідси.

— Ага, відразу в академію, — нагадав Гор. — Його, між іншим, не перевели.

— Навіщо тобі переводитися? Я ж казала, я буду з тобою працювати. Краще в гості приїжджай.

— Прийду.

— Хочу на вашу зустріч подивитися. Чи сильно будуть іскри летіти.

Алекс фиркнув і хитро подивився на друга.

— Ти потерпи, поки їй офіційно стукне дев'яносто і потім тільки тягни хоч заміж, хоч у ліжко.

— Так, я поїду тільки після дня народження, — сказала друзям.

— Ліє, спати лягай! — обурилася Марійка, донька Тейліна.

Вийшла в коридор.

— Так, у мене знову діти гостюють. Я з ними відразу в академію піду. Їх батькам здам, а сама піду на іспити. Я ж одразу на два факультети вступатиму.

— А чого так? Давай уже відразу на артефактора. Давид же туди пішов.

— Ні вже, не хочу. Артефакторика його покликання, не моє.

Гор залишив нас самих. А ми стоїмо, один на одного через проекцію дивимося жадібно. Дуже хочеться до нього доторкнутися, поцілувати. Губи й пальці поколює від цього.

— Спати пора, — Ронбер спіймав мене зі спини. — Привіт, Алекс і бувай.

Брат вимкнув нашу розмову.

— Ронбер!

— Що? Спати пора, ти час бачила?

— Ти як татом став, такий суворий-суворий став і правильний-правильний.

— Ну повинен же я своїм кнопочкам донечкам показувати правильний приклад. Вони вже в ліжечках тихо сопуть. А ти тут гуляєш.

— У нас традиція зідзвонюватися перед сном.

— Потерпи вже, недовго залишилося.

Через кілька днів знову відправляли солдатів на зачистку нечисті, і тут моє видіння вже збулося. Ці бовдури все ж не послухалися і їх гарненько порвали. Благо, що товариші змогли відбити їх у нечисті і надати першу допомогу, і послати мені сигнал. Довелося допомогу деяким дурням надавати просто на місці. Інакше стікли б кров'ю. А вже у фортеці, на пару з Гротом і ще одним цілителем, пришивали відірвані руки і пальці. І зашивали рвані та вирвані шматки плоті.

— Може, як оклигають, висікти? — запитала в колег.

— Обов'язково, — сказав дідусь.

— Дідусю, я тебе просила не заходити зі спини, коли я працюю. Тебе рятує, що в мене в руках тільки голка!

— У твоїх руках, навіть голка, грізна зброя. Я досі пам'ятаю, як ти однією голкою нечисть убила.

— Це був, один-єдиний раз і ця капость дрібною була! А взагалі, ти світло затуляєш.

— Як наші шибеники? Жити будуть?

— Жити-то будуть, — хмикнув Грот, — але от чи додасть їм це розуму, сумніваюся. Зірка наша скоро в академію поїде. А ми з Роном можемо просто не встигнути всіх врятувати наступного разу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 85 86 87 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"