Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Мій тато — кілер 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій тато — кілер"

269
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій тато — кілер" автора Євген Є. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 94
Перейти на сторінку:
Кадуцо-сан, — нас чекає пароплав. Саме на ньому ми відвеземо гроші, і на ньому ж ви зможете вирушити з нами до Японії. А коли ви потрапите туди, вас будуть чекати новий будинок, довічне забезпечення і довічна охорона.

Це було серйозно. Навіть якби хто-небудь з нас пережив Кадуцо-сана, про нього все одно будуть піклуватися ті, хто стане наступником вождя клану якудз.

«Запах Могильних Квітів» — так назвали цей клан ще чотири століття тому. І погодившись стати його підопічними, ми могли не сумніватися, що цей клан не залишить нас уже ніколи.

— Це я пропоную вам замість грошей.

— Не за всі гроші, — сказав Бауер.

— Тобто?

— Ми обіцяли нашим людям, що вони зможуть із собою дещо взяти.

— Добре, — сказав Кадуцо-сан.

— То ми можемо забирати? — запитав один із Оверченків. — Стільки, як домовлялися?

— Беріть.

* * *

На цьому ми з ними й попрощалися. З ними, з обома охоронцями і найманцем, який справді виявився безсмертним.

Вони забрали з собою майже тридцять шість мільйонів.

Але для нового господаря грошей пана Кадуцо це було ніщо.

З

Виходило, що глава якудз Кадуцо навіть не сумнівався, що Володя погодиться з усім, що він йому запропонує.

Варто було Володі сказати «так», як Кадуцо-сан махнув заляпаною кров’ю рукою, і до руїн елеватора з боку лісової дороги виїхало п’ять вантажівок-трейлерів.

— Дорога буде довгою, краще розділити гроші. Тож якщо нам доведеться щось утратити, то це буде лише частина з того, що ми маємо, — переклав Дмитро.

— Розумно, — погодився Бауер.

Гроші завантажили в чотири трейлери. У п’ятий склали трупи загиблих якудз.

— Татку, — покликала Марина, яка вже сиділа у високій кабіні. — Ходи до мене.

Узявшись за скобу борта, я піднявся і сів поруч із нею.

— Ми їдемо в Японію, — сказала Маринка.

— Я знаю.

— Тепер ми весь час будемо разом.

— Це ж кльово.

— А японська — важка мова?

— Та не дуже.

— А коли приїдеш, подзвониш Юкіко?

— Обов’язково.

— І вона приїде до нас?

— Так.

Машина здригнулася і покотилась по дорозі.


Віршик… Віршик… Віршик… Я не міг згадати жодного, який би підходив для цього випадку. Ми їхали. Але щось говорило мені, що я не побачу кінця цієї дороги. Щось… Але що?

4

Пан Юй, який їхав на задньому сидінні машини, що підібрала його на трасі. Водій, посміхаючись у дзеркало заднього огляду, говорив йому:

— Що, цурка китайська, заблудився?

— Пхай, — кивав пан Юй.

— Та пішов ти зі своїм «пхай». Ти мені людською мовою скажи: заплатиш мені п’ятдесят доларів чи ні?

А як він міг це сказати, якщо людською мовою знав тільки три слова: «Харків», «горілка» і «Будьмо-гей!»? І тому він говорив:

— Пхай.

— Ну, «пхай», то й «пхай».

* * *

А вже в Харкові він повільно ввійшов у ворота закритої після банкрутства матрацної фабрики, і сотні китайців, кланяючись і підносячи руки до грудей, кинулися до нього:

— Пан Юй!

— Живий!

— З ним нічого не сталося!

— Він навіть не поранений!

— Пан Юй!

5

— Командирів до мене, — сказав пан Юй.

Командирів п’ятнадцяти загонів, які переховувалися в курних і холодних цехах.

— Ми не знаємо, якою дорогою вони поїхали, тому переслідуйте їх в усі сторони. Хто знайде першим, нехай повідомить.

Це була дивна погоня. Автобуси, пікапи і легкові машини, у кожній з яких сиділи по двадцять — двадцять п’ять людей. Навіть у багажниках.

* * *

А ми промчали повз останній харківський КП. Повз темний за дощем ліс. Повз

1 ... 85 86 87 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій тато — кілер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій тато — кілер"