Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Адвокат негідників 📚 - Українською

Читати книгу - "Адвокат негідників"

952
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Адвокат негідників" автора Джон Гришем. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 131
Перейти на сторінку:
йому його телефон.

— Пробач, босе, — каже він.

— Ти ні в чому не винен. Ти ж знаєш, той фургон був добре застрахований саме від таких випадків. Купимо собі новий.

— Я замислювався над цим, — погоджується він, кривлячись від болю.

— Серйозно?

— Так, босе. Може, нам варто придбати щось не настільки помітне, не таке, яке легко вистежити й переслідувати. Розумієш мене? Скажімо, якось я їхав швидкісним шосе і мене обігнав білий вантажний фургон зі служби доставки квітів. Звичайний, білий, такого ж розміру, як і наш, і я подумав собі: «Ось як треба. Ніхто не звертатиме уваги на білий фургон з написами і цифрами на боках». І це правда. Треба спробувати, бос, не виділятися з натовпу.

— І що ж саме ми напишемо на нашому новому фургоні?

— Не знаю, щось вигадане. Упаковка Піта. Квіти від Фреда. Цегляна кладка Майка. Це насправді не має значення, просто щось таке, щоб не випадати з потоку.

— Не думаю, що моїм клієнтам сподобається звичайний білий фургон з фейковим написом. Мої клієнти дуже проникливі.

Він сміється. Останнім клієнтом, який заходив у мій фургон, був Арч Сванджер — імовірний серійний убивця. Раптом з’являється молодий лікар, мовчки стає між нами. Він оглядає пов’язки і зрештою цікавиться у Напарника, як той почувається.

— Я хочу додому, — каже він. — На ніч я не залишусь.

Лікар з цим згоден. Він допомагає забинтованому Напарнику підвестися, дає йому якісь знеболювальні і зникає. Медсестра записує рекомендації пацієнту і заповнює документи. Напарник надягає те, що не згоріло — труси, шкарпетки, черевики — і виходить замотаний в дешеве простирадло. Ми залишаємо шпиталь, їдемо до ресторану зі смаженими курчатами.

Майже друга ночі, поліцейська машина досі припаркована біля місця злочину. Яскраво-жовті стрічки оточують фургон, який тепер не що інше, як тліюча почорніла рама.

— Будь тут, — кажу Напарнику, а сам виходжу.

Проходжу сорок кроків, зупиняюся перед жовтою стрічкою, назустріч мені поспішає коп.

— Ближче не можна, приятелю, — зупиняє він. — Це місце злочину.

— Що трапилось?

— Не можу сказати. Йде слідство. Відійдіть.

— Я ні до чого не торкаюся.

— Я просив відійти.

Виймаю з кишені сорочки візитівку й подаю йому:

— Я власник фургона, розумієте? Це була бензинова бомба, прикріплена до бензобаку. Замах на вбивство. Будь ласка, передайте слідчому, щоб вранці мені подзвонив.

Він дивиться на візитівку, але так нічого й не відповідає. Повертаюся в машину і якийсь час сиджу мовчки.

— Хочеш курятини? — нарешті питаю.

— Ні. Щось апетит пропав.

— Гадаю, я б випив кави. А ти?

— Залюбки.

Знову виходжу з авта і йду до ресторану. Відвідувачів немає, абсолютно порожньо, і напрошується запитання: навіщо забігайлівці, де готують курятину, працювати цілодобово й без вихідних? Але це запитання до когось іншого. За касою нудьгує чорношкіра дівчина зі сталевими прикрасами в обох ніздрях.

— Дві кави, будь ласка, — замовляю я. — Без вершків.

Її це дратує, але вона таки починає ворушитися.

— Два сорок, — кидає вона, беручись за кавник, якого, певно, годинами ніхто не торкався.

Коли вона ставить на стійку дві чашки, я кажу:

— Отой фургон належить мені.

— Ну, вам, здається, знадобиться новий, — реагує вона із зухвалою посмішкою. Дуже дотепно.

— Здається. Ви бачили, як він вибухнув?

— Нє. Бачити не бачила, а чути — чула.

— Готовий побитися об заклад, що ви чи хтось із ваших колег кинувся надвір з мобільним телефоном і знімав усе на відео, правильно?

Вона самовдоволено всміхається. Так.

— Ви віддали відео поліцейським?

Крива посмішка.

— Нє, не варто робити того, що допоможе поліції.

— Я дам вам сто баксів, якщо надішлете мені відео електронною поштою, я жодній душі й словом не обмовлюся.

Вона видобуває телефон з кишені джинсів зі словами:

— Давайте сюди адресу і бабки.

От і домовились. Вже йдучи до виходу, питаю:

— Знадвору є камери відеоспостереження?

— Нє. Поліцейські вже питали про це. Чувак, якому

1 ... 85 86 87 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Адвокат негідників», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Адвокат негідників"