Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Князь Єремія Вишневецький" автора Нечуй-Левицький. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87
Перейти на сторінку:
на Ук­раїні, не­на­че в по­рожньому прос­торі, як блу­ка­ючі ме­те­ори між не­бом та зем­лею… і з по­рожніми ки­ше­ня­ми. Те­пер во­ни пос­те­рег­ли, що во­ни не зразці для усієї Ук­раїни, а сліпі про­во­дирі, за кот­ри­ми Ук­раїна не пішла слідком і зрек­лась їх, як своїх во­рогів з їх на­щад­ка­ми й сім'янем.

Князь Єремія ки­нув­ся з усіма своїми пол­ка­ми нав­пе­рей­ми польським втіка­чам, ба­га­то дог­нав їх, вмов­ляв вер­ну­тись і би­тись з ко­за­ка­ми. Але він нічо­го не вдіяв. Ко­за­ки гна­лись за шлях­тою до Ста­ро­го Кос­тян­ти­но­ва.


Під шлях­ти­ча­ми од на­тов­пу про­ва­лив­ся міст на Случі. І ба­га­то панів шу­бовс­ну­ло шке­ре­берть у во­ду й по­то­ну­ло в Случі. Хто виліз з во­ди, тікав далі. Ко­за­ки нес­подіва­но на­летіли на са­мо­го Єремію. Дов­го він од­би­вав­ся, але не мав си­ли да­ти їм од­тиск. Ко­за­ки тис­ли звідусіль Єреміїне військо. Єремія, помірку­вав­ши, що мо­же по­пас­тись в по­лон та в не­во­лю до та­тар, здійняв усей свій табір з місця, ру­шив далі й втік слідком за втіка­ча­ми.


Необачна безг­луз­да шлях­та тіка­ла так пруд­ко, що добігла до Льво­ва за три дні, тоді як пе­редніше в без­печні ча­си інший польський пан плу­га­нив­ся б ту­ди сли­ве з півро­ку, як ка­за­ли всмішки тодішні польські літо­писці. Де­котрі польські пол­ков­ни­ки та жовніри засіли в Львові, щоб чи­га­ти на ко­заків та обо­ро­ня­ти місто од ко­зацько­го на­па­ду, а де­котрі тіка­ли далі в Польщу. Князь Домінік дав дра­ла аж в свою польську маєтність, в місто Ржешів, і од­по­чи­вав там в своєму па­лаці.


Князь Виш­не­вецький прибіг до Льво­ва й вже зас­тав там Ост­ро­ро­га з не­до­бит­ка­ми війська. Го­ро­дя­ни про­си­ли Єремію взя­ти спіл в обо­роні міста, про­си­ли йо­го прий­ня­ти при­вод­ницт­во над усім військом. Але Єремія доб­ре тя­мив, що ко­за­ки от-от не­за­ба­ром набіжать і на­па­дуть на місто, що він не встоїть з своїми не­до­бит­ка­ми і не спро­мо­жеться за­хис­ти­ти місто. Він за­раз поїхав у Вар­ша­ву, де йшло об­ран­ня но­во­го ко­ро­ля, не до­був­ши собі ніякісінької сла­ви в битві з ко­за­ка­ми.


А йо­го зав­зя­тий за­пек­лий во­рог Бог­дан підсту­пив до Льво­ва, роз­бив за­мок на горі й взяв з міста ве­ли­кий ви­куп. Звідтіль він ру­шив на За­мос­тя, розіслав по­пе­ред се­бе за­го­ни до Луцька, Звя­ге­ля, Брес­та ви­ко­ре­ня­ти шлях­ту і руй­ну­ва­ти маєтності. Один загін за­хо­пив Самійла Ла­ща в йо­го селі, ку­ди він втік. Ко­за­ки вби­ли йо­го й зруй­ну­ва­ли йо­го па­лац до реш­ти.


Богдан дійшов до За­мос­тя. Ко­за­ки й се­ля­ни ви­ма­га­ли й кри­ча­ли, щоб він вів їх за Віслу на са­му Вар­ша­ву. Але Іван Ви­говськний і інші пра­вос­лавні па­ни, що слу­жи­ли в Бог­да­но­во­му війську, роз­ра­яли йти на Польщу. Як па­ни, во­ни тро­хи спо­чу­ва­ли до польських панів, до Польщі. Бог­дан по­вер­нув своє військо на Ук­раїну, а сам поїхав до Києва після Ор­дані 1649 ро­ку. Він в'їхав у Київ з ве­ли­кою пишністю, проїхав че­рез Зо­лоті во­ро­та до свя­тої Софії. Пе­ред бра­мою йо­го встрів з про­цесією мит­ро­по­лит Сільвес­тер Ко­сов з усім ду­хо­венст­вом, з си­лою го­ро­дян як побідни­ка й виз­во­ле­ни­ка Ук­раїни з польсько­го яр­ма. Сту­ден­ти Київської ко­легії про­мов­ля­ли пе­ред ним пох­вальні ук­раїнські й ла­тинські вірші.



***



Минула зи­ма. У Вар­шаві па­ни ви­би­ра­ли ко­ро­ля. Ко­за­ки пос­ла­ли од се­бе пос­ланців і про­си­ли виб­ра­ти за ко­ро­ля мен­шо­го Вла­дис­ла­во­во­го бра­та Яна Ка­зиміра. Князь Єремія і йо­го побічни­ки по­да­ли го­лос про­ти ко­ро­ле­ви­ча. На сеймі обібра­ли та­ки за ко­ро­ля то­го, ко­го ба­жа­ли ко­за­ки, але ми­ру та зла­го­ди все-та­ки не бу­ло між ко­за­ка­ми та Польщею. І польські па­ни, й ко­за­ки ла­го­ди­лись до но­вої війни. Влітку Ян Ка­зимір ви­ря­див про­ти Бог­да­на но­ве військо до Зба­ра­жа. І Єремію знов не обібра­ли за при­вод­ця війська.


Ян Ка­зимір не лю­бив гор­до­ви­то­го Єремії ще пе­редніше. Він знав, що Єремія мав сто­сун­ки з трансільванським кня­зем Ра­кочієм, не­без­печні для са­мо­го йо­го. Єремію заздріва­ли в зраді Польщі, заздріва­ли, що він ро­бить підступ під ко­ро­ля, пря­мує до тро­ну, що він ла­ден сісти й на трон. Двірські маг­на­ти не­на­виділи Єремію. Ко­роль не йняв йо­му віри і виб­рав за при­водців війська Ост­ро­ро­га, ста­ро­го Фірлея та Ландс­ко­ронсько­го.


Нове польське військо ста­ло ста­ном ко­ло Зба­ра­жа. А Єремія знов став з своїм військом ок­ре­мо побіч нього, як і під Ста­рим Кос­тян­ти­но­вим. Але ста­рий по­важ­ний Фірлей сам поїхав про­ха­ти Єремію при­лу­чи­ти своє військо до­ку­пи, про­сив навіть взя­ти ко­ман­ду ра­ди доб­ра для Польщі. Єремія зап­ла­кав і зго­див­ся при­лу­чи­ти свій табір до­ку­пи.


Серед літа са­ме в спе­ку ко­за­ки й та­та­ри хма­ра­ми об­ляг­ли навк­ру­ги польське військо. По­ля­ки об­ко­па­ли свій табір ва­ла­ми. Ко­за­ки на­си­па­ли ва­ли навк­ру­ги ще вищі й пос­та­ви­ли та­меч­ки гар­ма­ти, і па­ли­ли з гар­мат в табір, влу­ча­ючи в жовнірів та в коні без по­мил­ки й про­ма­ху. В такій об­лозі ко­за­ки дер­жа­ли панів сім неділь. В та­борі по­ча­ла­ся по­шесть, по­чав­ся го­лод. Поїли усю харч, яка бу­ла, а вий­ти з та­бо­ру бу­ло не­мож­на. Па­ни по­ча­ли їсти ко­ня­ти­ну, пи­ли гни­лу во­ду з боліт. Пішла по­шесть по па­нах, по­чав­ся упа­док на коні. Па­ни вже хотіли зда­тись. Один нез­дат­ли­вий Єремія за­тяв­ся й всто­яв до кінця: вмов­ляв панів терпіти го­лод і підки­дав підроб­лені лис­ти, що буцімто вже ко­роль ве­де військо на поміч, що військо вже не­да­леч­ко. Єремія раз вчи­нив вис­кок з ла­ге­ря, од­бив один ко­зацький полк. Але це нічо­го не по­мог­ло. Єремія по­пав­ся, як кіт у мішок, як вовк в яму.


Тим ча­сом Бог­дан пішов з військом нав­пе­рей­ми ко­ро­леві, роз­бив йо­го військо під Збо­ро­вим, ви­ру­бав у пень кільки польських полків і ввігнав­ся в осе­ре­док та­бо­ру, об­гор­нув ко­за­ка­ми на­ме­ти ко­ро­ля, але не схотів гна­ти йо­го в по­лон. Ко­роль му­сив пос­та­но­ви­ти мир з ко­за­ка­ми, відо­мий Збо­ровський, і дав їм ве­ликі привілеї. Ко­за­ки ви­пус­ти­ли панів з окопів, ви­пус­ти­ли й кня­зя Єремію. За сім неділь в окопі пе­ре­мер­ло од го­ло­ду сім ти­сяч панів, а слуг їх то й без ліку. З шес­ти­де­ся­ти ти­сяч ко­ней зос­та­лось тільки три ти­сячі. Змарнілих, вис­на­же­них од го­ло­ду панів ви­во­ди­ли з окопів попід ру­ки. Зму­че­ний го­ло­дом, вий­шов звідтіль і князь Єремія, не­на­че тінь давнього гор­до­го кня­зя Виш­не­вецько­го.


Зате ж, як Єремія вер­нув­ся до Вар­ша­ви, йо­го встріла Вар­ша­ва з тріумфом не по зас­лузі: вий­шли йо­му на­зустріч міща­ни ціли­ми стов­пи­ща­ми аж за містом вкупі з ду­хо­венст­вом та прос­ти­ми жовніра­ми. Єремію встріли, як стріча­ють побідників ко­ролів. Стов­пи­ще плес­ка­ло в до­лоні й кри­ча­ло: «От він, обо­ро­нець на­шої віри, один єди­ний за­хист на­шої волі!». Але ні один маг­нат, ні один знач­ний пан не привітав йо­го на зустрічі. Го­ро­дя­ни привіта­ли йо­го тільки за те, що він не втра­тив муж­ності й зав­зят­тя в борні з ко­за­ка­ми і ко­ли тікав од ко­заків, то при­най­мні тікав не пер­шим, а ос­таннім.

1 ... 86 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький"