Читати книгу - "Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова"

- Вони повернулися! - Ліліана мало не збила мене, налетівши у дверях.

Підхопивши спідниці ми кинулись на перший поверх, щоб перестріти Рауля та Себастьяна. Та куди там.

Принц та герцог заскочили до палацу задоволені, усміхнені. І з чого це стільки радості? Щось підозріло…

- Рауле, нам треба поговорити!

- Потім, все потім.

- Це надважливо!

- Найважливіше зараз обручення, усе останнє - потім! - З цими словами принц підхопив мене на руки і широкими кроками рушив у бік зали, де зібралися гості.

- Ні! Стій! Послухай мене! - Я колотила Рауля кулачками у груди, та він тримав міцно.

Позаду так само пручалася у руках Себастьяна Лілі. Та що з ними таке? А як же етикет?

Нас із сестрою поставили на підлогу лише перед самими дверима.

- Ми повинні поговорити наодинці!

Ага, так мене й послухали. Рауль пропихнув мене у двері, слідом з’явилася трохи розтріпана Ліліана, а вже за нею зайшли принц і герцог. Звісно, що усі погляди були напрямлені на нас. А ми так нічого і не розповіли нашим судженим! Що ж робити?

- Сину, де ти досі був? - Назустріч принцові прямував сам Луїс Другий. - Це твоє свято і ми усі вже зачекалися!..

- Вибирав обручку для нареченої! - Підморгнув батькові Рауль і демонстративно помахав оксамитовою коробочкою. - Сьогодні й оголосимо заручини!

Принц та король зійшлись посеред зали, декілька миттєвостей дивились один на одного мовчки, тоді на обличчі монарха розпливлась така ж широка посмішка, як і у сина.

- Що ж, дорогий мій, тоді не будемо затягувати. Оголоси, кого з присутніх чарівних леді ти готовий назвати своєю нареченою!

Рауль став поруч із батьком, повернувся обличчям до гостей і відкрив рота. І мені абсолютно нічим було його закрити. Голові шаленіли думки. Доведеться привселюдно відмовити коханому… А це ж така ганьба…

Та тут нас наздогнала друга підстава від долі. З одного боку вона зупинила принца, та з другого утворила інші проблеми.

- А можна спочатку про свій вибір оголошу я? - намалювався поруч із принцом цесаревич Зязя Неперевершений. - На правах почесного гостя! - І не чекаючи дозволу, швидко додав: - Я вибираю дружиною леді Кароліну де Пар-Кет!

Ось тут я відчула, що або готова гепнутись без свідомості, або врізати зарозумілому папузі під дихало, щоб спочатку питав згоди у дівчини, а потім вже оголошував дружиною.

- Ні! - схопив нащадка імперії Рихт за грудки Рауль. - Я викликаю тебе на дуель!

- Ні! - вигукнув король. - Яка дуель?! Ти - мій єдиний спадкоємець! Ти не маєш права померти, поки не завів хоча б кількох малих спиногризів, Рауле!

- Ні! - скептично скривився, відриваючи від себе руки принца Зязя. - Не збираюсь я з тобою битися. Я ж бо також один син у татка і майбутній імператор Рихтійських островів. Тому ніякої дуелі не буде. Буде війна!