Читати книгу - "ПІдмІна ПринципІв, Vladimir L"

Індивідуалізм без культури саморефлексії створює сприятливий ґрунт для впровадження чужих смислів і маніпуляцій. Коли людина не вміє критично осмислювати власні цінності та переконання, вона стає вразливою до зовнішніх впливів і легко піддається маніпуляціям. Цей процес призводить до спотворення суспільних орієнтирів, розмивання моральних норм і деградації соціальної згуртованості. Для того, щоб уникнути цього, важливо розвивати культуру саморефлексії, укріплювати критичне мислення і усвідомлювати, що свобода і незалежність не можуть бути досягнуті без відповідальності перед собою та суспільством.

Пункт 5. Роль цифрових технологій у трансформації суспільного сприйняття

5.1. Соцмережі та алгоритми як архітектори фальшивої реальності: людина бачить не світ, а свою «стрічку»

Цифрова епоха принесла з собою революцію у способах взаємодії людини з інформацією. Соціальні мережі стали не просто інструментами спілкування, а й потужними засобами формування суспільного сприйняття та особистого світогляду. Однак постає важливе питання: як саме ці технології впливають на наше сприйняття реальності? Відповідь полягає в тому, що соціальні мережі та алгоритми, які ними керують, починають створювати ілюзорне уявлення про світ, де людина бачить не об’єктивну реальність, а ту її частину, яка звужена, персоналізована і часто сильно спотворена.

Алгоритми як фільтри реальності

Основний механізм, через який соцмережі впливають на сприйняття світу — це алгоритми, які підбирають контент, виходячи з інтересів користувача. Ці алгоритми формують «стрічку» — потік інформації, який людина бачить у своєму акаунті. Усе, що з’являється в цій стрічці, заздалегідь відфільтровано системою, яка, аналізуючи поведінку користувача (що він лайкає, на що реагує, що дивиться і з ким спілкується), прогнозує, які матеріали йому будуть цікаві.

Таким чином, цифрове середовище стає свого роду дзеркалом, у якому ми бачимо лише ті фрагменти реальності, які відповідають нашій картині світу. Це процес, який посилює вже наявні переконання, упередження і вподобання. Алгоритми не прагнуть до об’єктивності або повноти картини світу, вони орієнтовані на максимізацію залученості, що означає фокусування на тих аспектах, які викликають емоційний відгук у користувача. У результаті людина опиняється у замкнутому інформаційному колі, де її оточує лише та інформація, яка відповідає її переконанням, і не проходить перевірку на предмет об’єктивності.

Приклад: Соціальна мережа Facebook, наприклад, показує вам у стрічці контент, з яким ви взаємодієте (ставите лайки, коментуєте, робите репости). Алгоритм вважає, що вам буде цікавий саме такий контент, і надалі показуватиме його більше. Якщо ви часто цікавитеся політичними новинами певної ідеології, ваш потік складатиметься переважно з матеріалів, що підтримують цю ідеологію. В результаті людина, перебуваючи у такій стрічці, починає сприймати її як відображення реального світу, а не як звужену, суб’єктивну версію цього світу.

Ілюзія об’єктивності та самопідтвердження

Цей механізм «псевдореальності» сприяє створенню ілюзії об’єктивності. Людина починає вважати, що те, що вона бачить у своїй стрічці, є правдою або принаймні близьким до правди. Стрічка, у свою чергу, активно підтримує і посилює вже наявні думки, створюючи ілюзію, що світ погоджується з ними. Це явище називається самопідтвердженням: людина бачить лише ті дані, що підтверджують її переконання, і ігнорує або не сприймає інформацію, яка з ними не узгоджується.

Приклад: Питання глобального потепління. Залежно від того, з ким спілкується людина, на які сторінки підписана і який контент активно лайкає, її стрічка буде наповнена або матеріалами, що підтверджують тезу про катастрофічне глобальне потепління, або постами, які ставлять цю тезу під сумнів. В обох випадках людина сприймає свій потік як доказ власної правоти і має труднощі побачити повну картину.

Ехо-кімнати та інформаційні бульбашки

Цей феномен самопідтвердження у соціальних мережах призводить до виникнення так званих ехо-кімнат та інформаційних бульбашок. В ехо-кімнаті люди спілкуються переважно з тими, хто поділяє їхні погляди, і отримують від них інформацію, що підтверджує їхню думку. В інформаційній бульбашці людина опиняється оточеною обмеженим набором інформації, яка надходить лише від тих джерел, з якими вона взаємодіє. Ці бульбашки обмежують кругозір, виключаючи можливість зіткнутися з різноманітними точками зору і об’єктивною інформацією.

Ехо-кімнати стають небезпечними не лише через те, що укріплюють переконання, а й тому, що створюють ілюзію єдності та всеосяжної правоти. У цих замкнутих просторах людина перестає розуміти, що існує інша точка зору і що світ набагато більш багатошаровий, ніж те, що вона бачить у своєму цифровому оточенні.

Приклад: Політичні погляди на певні питання можуть бути однобокими в межах одного онлайн-спільноти. Якщо людина активно бере участь у політичних дискусіях, наприклад, на певній платформі чи у групі, орієнтованій на конкретні політичні ідеї, вона починає думати, що більшість людей поділяє її думку. Це може призвести до виникнення яскравих поляризацій у суспільстві та неприйняття протилежних точок зору.

Будівництво фальшивої реальності

Усе це призводить до того, що у віртуальному просторі виникає фальшива реальність, яка не має нічого спільного з об’єктивною реальністю. Людина бачить не світ у його різноманітті, а лише той уривок реальності, який фільтрується через її стрічку. Алгоритми, взаємодіючи з особистими вподобаннями та активністю користувача, підтримують і посилюють цю однобоку картину світу. Реальність стає не багатошаровою і багатогранною, а статичною і обмеженою, що робить неможливим критичне осмислення того, що відбувається.