Читати книгу - "ПІдмІна ПринципІв, Vladimir L"

Приклад: В останні роки спостерігається зростання так званих фейкових новин — матеріалів, створених з метою маніпулювання громадською думкою. Ці матеріали легко поширюються через соціальні мережі, де можуть швидко стати частиною реальності для людей, схильних вірити в певні теорії чи переконання. Фейкові новини не лише дезінформують, а й зміцнюють існуючі стереотипи та упереджені думки, створюючи спотворену картину світу.

Цифрові технології та соціальні мережі, завдяки алгоритмам, стають потужними архітекторами реальності для сучасних людей. Вони створюють персоналізовані «стрічки», які є не об’єктивною картиною світу, а лише суб’єктивною версією, що відображає вподобання й інтереси кожного користувача. Ці фальшиві реальності обмежують критичне мислення та сприяють укріпленню вже існуючих переконань, створюючи ізольовані інформаційні бульбашки й ехо-кімнати, де об’єктивна істина губиться в численних спотвореннях і маніпуляціях. Важливо розуміти ці процеси, щоб навчитися більш усвідомлено взаємодіяти з цифровими технологіями та шукати істину поза межами того, що нам подають у персональних стрічках соціальних мереж.

5.2. Фільтраційні бульбашки та ехо-кімнати: закріплення суб’єктивного погляду як абсолютної реальності

З розвитком цифрових технологій та соціальних мереж людина дедалі частіше опиняється в інформаційних бульбашках, які обмежують її сприйняття реальності, роблячи її погляд на світ однобоким та ізольованим. У цих «фільтраційних бульбашках» і «ехо-кімнатах» думка людини посилюється через ізоляцію від інших точок зору, що призводить до сприйняття суб’єктивної картини світу як об’єктивної реальності.

Механізм роботи фільтраційних бульбашок

Фільтраційний бульбаш — це концепція, яка описує ситуацію, коли алгоритми пошукових систем і соціальних мереж показують користувачу лише ту інформацію, що відповідає його попереднім вподобанням, інтересам і поведінці. Це створює замкнене інформаційне середовище, в якому він постійно стикається з контентом, що підтверджує його погляди. В результаті людина перестає усвідомлювати існування ширшого спектра думок і перспектив і починає сприймати своє інформаційне середовище як об’єктивне й універсальне.

Алгоритми соціальних мереж, таких як Facebook чи Instagram, не зацікавлені у тому, щоб надати користувачу різноманітність інформації. Їхня мета — утримати увагу користувача якнайдовше, що досягається через надання йому контенту, який викликає емоційний відгук. Саме цей механізм створює так звані фільтраційні бульбашки, у яких людина стикається лише з тими матеріалами, що відповідають її попереднім взаємодіям із платформою. В результаті людина все глибше занурюється у свою «реальність», стаючи все більш упевненою, що ця реальність об’єктивна й беззаперечна.

Приклад: Людина, яка активно стежить за політичними новинами певної партії, отримуватиме у своїй стрічці пости та статті, що підтримують погляди цієї партії, і, навпаки, уникатиме контенту, який критикує ці погляди. Вона може навіть не усвідомлювати, що існує інша сторона, інша точка зору, і продовжуватиме переконуватися у тому, що її політична позиція є єдино правильною.

Ехо-кімнати і їхня роль у зміцненні переконань

Ехо-кімната — це явище, коли людина отримує інформацію у замкненому інформаційному просторі, де її думка і переконання постійно підтверджуються оточуючими людьми, з якими вона взаємодіє в мережі. У таких спільнотах учасники обмінюються схожими поглядами, що посилює взаємні переконання і зміцнює ідентифікацію з цим колективом. Ехо-кімнати, по суті, стають підсилювачами вже існуючих думок, створюючи ефект «групового мислення», коли всі учасники спільноти підтверджують один одного у своїй точці зору.

Ехо-кімнати часто формуються на основі інтересів і вподобань користувачів, які вступають у групові обговорення, підписуються на сторінки або беруть участь в онлайн-спільнотах, що поділяють їхні погляди. Ці спільноти стають ізольованими від зовнішнього світу, де будь-яка невідповідність основним переконанням сприймається як загроза або ворожа позиція. В таких умовах виникає відчуття, що думка групи є єдино вірною, а всі інші — помилковими.

Приклад: На форумах і в групах у соціальних мережах, присвячених специфічним інтересам, наприклад, конспірологічним теоріям, користувачі обмінюються лише матеріалами, які підтримують їхні ідеї, і ігнорують факти, які можуть поставити їхні переконання під сумнів. З часом це створює відчуття, що лише учасники цього спільноти володіють «істинним знанням», а всі інші — заблукали або перебувають у омані.

Укріплення суб’єктивної реальності

Коли людина опиняється всередині фільтраційного бульбашки або ехо-кімнати, її сприйняття світу стає все більш спотвореним. Зовнішні реальності, такі як глобальні події, інші культурні чи політичні точки зору, перестають бути частиною її інформаційного простору. Людина сприймає власну «реальність» як абсолютну, а всі альтернативні думки чи факти починає сприймати як хибні або незначущі.

Суб’єктивний погляд, який посилюється завдяки алгоритмам і групам однодумців, перестає ставити під сумнів зовнішні обставини та факти. Це небезпечно не лише тому, що посилює поляризацію суспільства, а й тому, що створює відчуженість між людьми з різними поглядами. У найкращому випадку це призводить до небажання вести конструктивний діалог, у гіршому — до агресивного неприйняття чужих ідей та переконань.

Приклад: Під час пандемії COVID-19 багато людей, перебуваючи у своїх ехо-кімнатах, активно поширювали інформацію, що суперечить науковим дослідженням і рекомендаціям. Користувачі, які не виходили за межі своїх бульбашок, сприймали ці антинаукові погляди як правду, ігноруючи суперечливі дані, що призводило до поширення міфів і хибних уявлень про вірус.

Ризики та наслідки