Читати книгу - "Тінь перемоги"

Нам кажуть: ох, якби до влади замість Хрущова в 1957 році прийшов Жуков! А ми запитаємо: що було б з країною, якщо б до влади дійсно прийшов Жуков?

Відповісти на це питання легко. Жуков привів би у владу свого найближчого друга Сєрова і таких, як він. Ці товариші влаштували б у підвалах своїх палаців і особняків маленькі затишні приватні в'язниці і камери тортур. А ще вони б розікрали країну ще задовго до застою й перебудови, і нашим «демократам» нічого було б красти.

До мене була надіслана від Жукова корона, яка належала за всіма ознаками дружині німецького кайзера. З цією корони було знято золото для обробки стека, який Жуков хотів піднести своїй доньці в день її народження.

Завершилася війна, Червону Армію слід рішуче і терміново скорочувати. Армія була жахливою: десять фронтів у Європі і три фронти на Далекому Сході. У складі кожного фронту - від п'яти до дванадцяти армій. Влітку 1945 року в Сталіна була 101 армія: 5 ударних, 6 гвардійських танкових, 18 повітряних, 11 гвардійських загальновійськових і 61 загальновійськова. Крім фронтів і армій - два десятки військових округів, чотири флоти, кілька флотилій, сотні військових училищ, запасних частин та навчальних центрів, війська НКВС і т.д. і т.ін. Зрозуміло, стільки не потрібно нікому. Стільки не прогодувати жодній державі. Тому офіцерів звільняли сотнями тисяч, сержантів і солдатів - мільйонами. Одночасно розформовувалися тисячі полків, сотні бригад і дивізій, десятки корпусів і армій, усі фронти. При цьому вчорашні командувачі армій ставали командирами корпусів, командири корпусів приймали дивізії, а командири дивізій - бригади і навіть полки. Вчорашні командири полків ставали командирами батальйонів, а то й зовсім їх звільняли з армії. Пробитися в академію було майже неможливо. Військові академії брали в основному Героїв Радянського Союзу, та й то не всіх. Був навіть такий термін - «золотий набір». Офіцерів, генералів, адміралів і маршалів після війни було так багато, і були вони такими молодими, що перспективи службового росту в армії практично відсутні. Кожного знижували на посаді, і кожен знав: до самої пенсії на підвищення можна не сподіватися, про колишні висотах краще не мріяти.

Зрозуміло: всім було прикро.

Хвиля скорочень торкнулась і найвищого ешелону. Влітку 1945 року в Радянському Союзі був один генералісимус і 12 Маршалів Радянського Союзу. Під час війни маршали командували фронтами. Війна завершена. Фронти розформовані. Куди подіти маршалів?

Маршал Радянського Союзу Берія Лаврентій Павлович в армії ніяких посад не займав. Він - по іншій лінії.

Будьонний не займав жодної посади в армії з причини похилого віку.

Залишається десять маршалів, але Сталіну в Москві потрібен тільки один. Йому потрібен думаючий маршал. Зрозуміло, вибір Сталіна падає на Василевського. Василевський - найталановитіший з радянських полководців. Звичайно - після Сталіна. Василевський - це феноменальна пам'ять. Василевський - це незаперечна логіка. Василевський - це головний радник Сталіна з військових питань протягом всієї війни. Василевський - генератор геніальних ідей.

Жуков на посаду головного військового радника Сталіна не підходив. Його нездатність до розумової праці була помічена давно. Ще в листопаді 1930 року К. К. Рокосовський вписав в атестацію Жукова вбивчі слова: «На штабну та викладацьку роботу призначеним бути не може - органічно її ненавидить.» («ВИЖ» 1990 № 5 стор 22) Штаб - це мозок. Полк без штабу - дурний полк. І дивізія теж. І корпус. І армія. І фронт. У штаб стікаються всі відомості про свої війська, про сусідів і вищі інстанції, про противника, про постачання всім необхідним для життя і бою, про місцевість, погоду, і багато іншого. У штабах вся ця інформація аналізується і на основі оцінки обстановки приймаються рішення. Якщо в характеристиці командира записано, що він ненавидить штабну та викладацьку роботу, то цим сказано: він не звик і не здатний думати. Командир, який ненавидить штабну роботу, це приблизно те ж саме, що шахіст, який любить рухати фігури, не роздумуючи. Це слідчий, який не здатний зіставити факти й вибудувати докази в логічний ланцюг, зате вельми мастак вибивати зуби та ламати ребра. Це хірург, який із задоволенням відрізає всякі штуки в животі пацієнта, не вникаючи, навіщо це потрібно. Це грізний директор атомної електростанції, який на всіх кричить і всім погрожує, але нічого не розуміє в цих мудрованих схемах і формулах.

Про те, що Жуков ніколи не був і не міг бути військовим радником Сталіна каже простий факт: «теоретична спадщина Жукова» не існує. За 43 роки служби в армії «найбільший військовий мислитель» не написав жодного рядка, який можна було б віднести до розряду теоретичних досліджень.

З 43 років служби в армії його сумарний досвід служби у штабах - півроку. Жуков був начальником Генерального штабу з січня 1941 року. Під його проводом йшла підготовка до війни. Жуковська діяльність на цій посаді обернулася для нашого народу найстрашнішою поразкою і найтяжчими жертвами у всій світовій історії. Зрозуміло, мислитель такого масштабу Сталіну в Москві був не потрібен.

Сталін обрав собі в помічники Василевського. Вибір правильний. Залишилося прилаштувати дев'ять інших маршалів. А в Москві з працевлаштуванням туго.