Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Пояснюючи світ 📚 - Українською

Читати книгу - "Пояснюючи світ"

349
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пояснюючи світ" автора Стівен Вайнберг. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 108
Перейти на сторінку:
епіциклу кожної планети обертається навколо Землі по круговій орбіті (деферента), але Земля розташована не в центрі цього деферента. Натомість її орбіта ексцентрична, тобто Земля розташована в точці, дещо віддаленій від центра деферента. Ба більше, швидкість, з якою центр епіциклу обертається навколо Землі, не постійна, та й швидкість, з якою відрізок від Землі до цього центра обертається навколо, не постійна. Щоб правильно пояснити видимий рух планет, Птолемей запровадив поняття екванта. Він є точкою на іншому боці від центра деферента відносно Землі, розташованою на такій самій відстані від центра, що й Земля. За Птолемеєм, саме відрізок від екванта (а не від Землі) до центра епіциклу зміщується на рівні кути за рівні проміжки часу.

Рис. 15. Еліптичний рух планет. Формою орбіти тут є еліпс, який (як і на рис. 12) має еліптичність 0,8 – набагато більшу за еліптичність будь-якої планетної орбіти в Сонячній системі. Відрізки, позначені r+ та r–, з’єднують Сонце з планетою та порожнім фокусом еліпса відповідно.

Уважний читач помітить, що це дуже подібне до того, що описують закони Кеплера. Звісно, ролі Сонця та Землі в системах Птолемея та Коперника протилежні, але порожній фокус еліпса в теорії Кеплера відіграє ту саму роль, що й еквант у Птолемеєвій астрономії, а другий закон Кеплера пояснює, чому введення екванта добре працювало в поясненні видимого руху планет.

З деяких причин, хоч Птолемей і запровадив ексцентр, щоб описати рух Сонця навколо Землі, він не використовував еквант у цьому разі. Якщо зважити на цей кінцевий еквант (а також ввести деякі додаткові епіцикли, щоб урахувати значне відхилення форми орбіти Меркурія від форми кола), то теорія Птолемея могла б дуже добре пояснювати видимі рухи планет.

Ось доведення рівняння (1). Визначимо θ як кут між головною віссю еліпса та відрізком від Сонця до планети і пригадаймо, що ϕ ми визначили як кут між головною віссю та відрізком від порожнього фокуса до планети. Як і в технічній примітці 18, визначимо r+ та r– як довжини цих відрізків, тобто відстані від Сонця до планети та від порожнього фокуса до планети відповідно, задані (згідно з цією приміткою) рівнянням:

(2)

де x – горизонтальна координата точки на еліпсі, тобто відстань від цієї точки до прямої, що перетинає еліпс уздовж його малої осі.

Косинус кута (позначений як cos) визначають у тригонометрії, розглядаючи прямокутний трикутник із таким кутом при одній із вершин; косинус кута є відношенням катета, прилеглого до цього кута, до гіпотенузи трикутника. Отже, за рис. 15 отримуємо:

. (3)

Ми можемо розв’язати рівняння з лівого боку для x:

(4)

Підставимо цей результат у формулу для cos ϕ, пов’язавши кути θ та ϕ:

(5)

Оскільки рівність справедлива за будь-яких значень θ, то в разі внесення будь-яких змін до θ зміна в лівій частині рівності має дорівнювати зміні у правій його частині. Припустімо, ми вносимо до θ нескінченно малу зміну δθ (дельта тета). Щоб обчислити зміну ϕ, використовуємо правило: якщо будь-який кут α (наприклад, θ або ϕ) змінюється на величину δα (дельта альфа), то зміна cosα дорівнює −(δα/R) sinα. Крім того, якщо будь-яка величина f, як, наприклад, знаменник у рівнянні (5), змінюється на нескінченно малу величину δf, то зміна 1/f дорівнює −δf/f 2. Отже, урівнювання змін з обох боків рівняння (5) дає:

(6)

Тепер нам потрібна формула для співвідношення sinϕ та sinθ. З цією метою зауважмо з рис. 15, що вертикальна координата y точки на еліпсі задана як y = r+ sinθ, а також y = r– sinϕ. Тому, скоротивши y, отримуємо:

(7)

Використовуючи це в рівнянні (6), отримуємо:

(8)

То яку ж площу покриває відрізок від Сонця до планети, коли кут θ змінюється на δθ? Якщо ми вимірюємо кути у градусах, тоді це площа рівнобедреного трикутника з двома сторонами, що дорівнюють r+, і третьою стороною, що дорівнює довжині дуги 2πr+ × δθ/360° окружності 2πr+ кола радіусом r+. Ця площа дорівнює:

(9)

Знак мінус тут поставлено, бо ми хочемо, щоб величина δА залишалася додатною за зростання ϕ; але з огляду на те, як ми визначили ці кути, ϕ зростає, коли зменшується θ, тому δϕ є додатною величиною за негативної δθ. Отже, рівняння (8) можна записати так:

(10)

Взявши δА та δϕ як площу та кут, які покриваються за нескінченнонескінченно малий часовий проміжок δt, і поділивши рівняння (10) на δt, ми знаходимо відповідне співвідношення між покритими площами та кутами:

(11)

Наразі маємо точну рівність. Тепер розгляньмо, який вигляд вона матиме, коли e дуже мале. Чисельник другого дробу в рівнянні (11) дорівнює (1 − e cosθ)2 = 1 − 2e cosθ + e2 cos2 θ, тому члени нульового та першого порядку в чисельнику та знаменнику цього дробу однакові, і різниця між чисельником та знаменником виявляється лише у членах, пропорційних e2. Рівняння (11), отже, дає бажаний результат – рівняння (1). Для трохи більшої визначеності ми можемо залишити в рівнянні (11) члени порядку e2:

(12)

де O(e3) позначає члени, пропорційні e3 або вищим степеням e.

22. Фокусна відстань

Розгляньмо вертикальну скляну лінзу з опуклою поверхнею спереду та пласкою ззаду, схожу на ту, що її Ґалілей та Кеплер використовували в передній частині своїх телескопів. Криві поверхні, найзручніші для виточування та шліфування, є сегментами сфер, тож ми припускатимемо, що опукла передня сторона лінзи є сегментом сфери радіусом r. Ми також вважатимемо, що ця лінза тонка, тобто її максимальна товщина значно менша за r.

Припустімо, що якийсь промінь світла, який рухається в горизонтальному напрямку, паралельному осі лінзи, падає на лінзу в точці P, при цьому відрізок від центра кривини C (позаду лінзи) до точки P утворює з осьовою лінією лінзи кут θ (тета). Лінза заломить цей промінь світла так, що коли він вийде ззаду неї,

1 ... 86 87 88 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пояснюючи світ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пояснюючи світ"