Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3 📚 - Українською

Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3" автора Говард Лавкрафт. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 123
Перейти на сторінку:
сидів Едвард. Вона подзвонила у двері, їй відчинила потворна служниця і повідомила, що Оснати вдома теж нема. Однак ця подруга, залишаючи маєток, кинула погляд на вікна і в одному з них, у бібліотеці Едварда, помітила чиєсь обличчя, яке одразу зникло. На цьому обличчі — обличчі Оснати — було написане невимовне страждання, відчай і жалюгідна безпорадність. У це було важко повірити, адже зазвичай воно демонструвало зарозумілість, проте жінка готова була заприсягтися, що в ту мить на неї дивились сумні очі бідолахи Едварда.

Відтоді Едвард почав гостювати у мене трохи частіше, а його натяки набули конкретнішого змісту. Його розповіді здавалися малоймовірними навіть для давнього та сповненого легендам Аркгема, однак він визнав темну природу своїх досліджень з такою непідробною щирістю і переконливістю, що виникали сумніви у його душевному здоров’ї. Дербі розповідав про жахливі зустрічі в усамітнених місцях, про циклопічні руїни в лісовій гущавині штату Мен, де широченними сходами можна було спуститись у безодні похмурих таємниць, про заплутані лабіринти, якими можна було пройти крізь невидимі стіни і опинитися в інших вимірах простору й часу, а також про обмін душами, що дозволяв вивчати потаємні закутки інших світів, в інших континуумах простору й часу.

Подеколи на підтвердження своїх божевільних натяків він демонстрував предмети, що геть мене спантеличили — то були речі неможливих кольорів і дивні на дотик, яких не зустрінеш на нашій землі, чиї чудернацькі викривлені форми та грані не відповідали жодному відомому призначенню і порушували всі закони геометрії. Ці предмети, за його словами, потрапили сюди з «потойбічного світу» і тільки його дружина знала, як їх дістати. Часом — завжди пошепки — він настрахано і плутано розповідав про старого Ефраїма Вейта, якого свого часу бачив у бібліотеці коледжу. Ці згадки не стосувалися нічого певного, однак, схоже, були дотичні до його страшних сумнівів, а саме, чи справді старий маг помер — у духовному і фізичному сенсі.

Час від часу Дербі різко уривав потік одкровень, і мені навіть спадало на думку, що Осната могла мати певну владу над його мовою і на відстані змушувати чоловіка замовкати за допомогою якогось телепатичного гіпнозу — вона ще в школі володіла цим даром. Немає сумніву, вона підозрювала, що він розповідав мені про деякі речі, адже протягом кількох тижнів намагалася припинити його візити словами і поглядами дивної сили. Едвардові коштувало чималих зусиль навідувати мене, адже хоча він і вдавав, що збирається іти куди-інде, якась невидима сила перешкоджала його рухові або на певний час змушувала забути про мету прогулянки. Його візити зазвичай припадали на той час, коли Осната ішла, як він дивно висловився, «переселятися у своє власне тіло». Але пізніше вона про все дізнавалася — слуги стежили, куди він іде і звідки повертається — та, вочевидь, вирішила поки що не вдаватися до рішучих кроків.

IV

Одного серпневого дня, коли я отримав телеграму з Мену, минуло вже три роки Едвардового подружнього життя. Ми з ним не бачилися два місяці, і я чув, що він поїхав «у справах». Осната начебто поїхала разом із ним, хоча пильні міські пліткарі подейкували, що за подвійними фіранками у вікнах їхнього дому когось бачили. Ці ж самі городяни стежили за слугами, коли ті щось купували у крамницях. І ось тепер начальник поліції Чесанкука телеграфував мені про брудного божевільного, який вибіг із лісу, вигукуючи якісь нісенітниці і благаючи мене про допомогу. То був Едвард — він пам’ятав лишень своє та моє ім’я та ще адресу.

Чесанкук розташований поруч із великим, густим і погано дослідженим лісовим масивом у штаті Мен, тож аби дістатися місця, я мусив цілий день трястися автомобілем по вибоїстій дорозі на тлі зловісно-фантастичного пейзажу. Дербі знайшовся у комірчині міської ферми, його стан змінювався від шаленства до цілковитої апатії. Він одразу мене упізнав і сипнув потоком незрозумілих, переважно недоладних слів:

«Дене, заради Бога! Шоґґотова прірва! Шість тисяч сходів долі… Гидке гидомир’я… Я б нізащо не дозволив їй узяти мене з собою, і ось я тут… Йя! Шуб-Ніґґурат!… Звелася постать з вівтаря, і п’ять сот завило… Той, у каптурі, пробекав «Камоґ! Камоґ!» — таємне ім’я старого Ефраїма у ковені[158]… я був там, куди вона обіцяла не брати мене… Щойно мене замкнули у бібліотеці, і от я там, куди вона пішла з моїм тілом — у тому місці, де цілковите блюзнірство, в диявольській прірві, де починається царство пітьми і чатовий при вході… Я бачив шоґґота — він змінив подобу… я не можу цього витримати… Я не витримаю цього… Уб’ю, хай тільки ще раз вона забере мене туди… Уб’ю цю тварюку …її, його, оте… Я його вб’ю! Своїми руками!»

Мені знадобилося не менше години, аби його заспокоїти, і нарешті Дербі стих. Наступного дня у селі я роздобув для нього пристойний одяг, і ми вирушили до Аркгема. Напад шаленої істерії минув, і Дербі більше мовчав, хоча коли автомобіль проїжджав Огасту, він раптом забурмотів під носа щось незрозуміле — складалося враження, що вигляд міста викликав у нього неприємні спогади. Було очевидно, що у нього немає бажання повертатися додому, і, враховуючи, якими фантастичними одкровеннями про дружину він збирався зі мною поділитися — одкровеннями, поза сумнівом, породженими якимись воістину гіпнотичними випробуваннями, я вирішив, що для нього буде краще туди не повертатись. Я подумав, що міг би на якийсь час дати йому притулок у своєму домі, хоч би яким непорозумінням із Оснатою це могло обернутися. Пізніше допоміг би йому розлучитися, адже з усього виходило, що певні психологічні чинники робили цей шлюб згубним для нього. Коли ми виїхали на відкриту місцевість, Дербі знову затих і спершу закуняв, а потім і заснув на сусідньому сидінні.

Коли ми надвечір їхали через Портленд, він знову забурмотів, цього разу розбірливіше, і я почув про Оснату вже геть божевільні одкровення. Вочевидь, вона цілеспрямовано розхитувала йому психіку, бо Едвард наплів цілу купу небилиць. Судячи з кількох уривчастих фраз, його теперішній стан не був чимось незвичайним. Вона узяла його під свій контроль, і він знав, що одного дня вже не відпустить. Тепер, ймовірно, вона була змушена дати йому волю лиш тому, що не могла надто довго контролювати. Осната постійно брала з собою його тіло і відбувала з ним у невідомі місця для здійснення невідомих ритуалів, а його залишала у своєму тілі і замикала в домі, нагорі. Іноді їй бракувало сили, тоді він раптово опинявся у своєму тілі, однак у якомусь далекому, страшному і незнайомому місці. Бувало, вона знову заволодівала ним, хоча їй це не завжди вдавалося. Нерідко він опинявся сам у таких-от місцях… де я його знайшов… і тоді йому доводилося шукати дорогу додому, долаючи величезні відстані і благаючи водіїв на дорогах підвезти. Якщо випадала така нагода.

Але найгіршим було те, що Осната поступово навчалася тримати його під своїм контролем дедалі довше. Вона мріяла стати чоловіком — повноцінною людиною, тому і трималася за Едварда, розгледівши в ньому поєднання витонченого інтелекту і слабкої волі. Рано чи пізно їй би вдалося вигнати його душу і зникнути з тілом — зникнути, аби стати великим магом, як її батько, а його покинула б напризволяще у жіночій оболонці, яка навіть не була цілковито людською. Так, тепер він знав правду про її інсмутську кров. У давнину

1 ... 86 87 88 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3"