Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"

Робить це так неочікувано, що скрикую та одночасно дзвінко сміюся. Таке вперше виробляє.

- Я бачу тобі весело, - несе мене у невідомому напрямку.

- А чого мені плакати? - кидаю у нього.

- Плакати ти точно не будеш, - відповідає та проходить до іншої кімнати.

Саме тут ставить мене на ноги. Це його спальня. Вона має світлі стіни та темні меблі. Хоча зараз плювати на інтер’єр.

Олександр кокетливо стріляє в мене очима, а я тягнуся його роздягати. Хочу зняти з нього піджак, але зупиняє. Мовить:

- Куди ти спішиш? На літак? Чи може на потяг?

- Нікуди, - розгублююся та зупиняюся. – А що?

- Дай насолодитися тобою, - відповідає, а його руки починають власно ходити моїм тілом. Складається враження, що вивчає його, немов вперше бачить, але це не так.

Але від цього не менш приємно, а навпаки... Відтягування від основного діла п'янить та робить так, що я не просто уже мокра, а з мене хлине  водоспадом, а внизу солодко тягне та пульсує.

А це він поки мене навіть ще не роздягнув. Тільки обіймає та вогнисто цілує. І робить  сьогодні все максимально ніжно, що я аж вражаюся… Це не схоже на нього. Зовсім…

Нарешті опускає застібку сукні донизу, а я одразу підіймаю руки догори. Олександр допомагає скинути вбрання. І постаю перед ним у чорній білизні та панчохах.

Ушпиляюся йому в очі, де бачу захват та бажання. Він жадає мене… Сильно…

Я одразу тягну руки до його поясу, хочу встати на коліна, щоб…

- Ні, - не дає мені опуститися та обіймає.

- Чому? - не розумію його відмови та вивалюю на нього очі, які округлі від подиву.

- Бо я хочу не так, - шепоче, зариваючи руку в моє волосся, та куйовдить. Покриває поцілунками шию, а за мить я опиняюся на ліжку та розтаю в прелюдії.

Олександр не відпускає з обіймів та обціловує ледь не кожний сантиметр. Від чого стону та прошу пересохлими губами його, а він знущається. Покриває губами шию, ключиці, живіт та не слухається мене.

Чорт! Я досі в білизні та йорзаюся під ним, мов вуж на пательні.

- Не муч мене, - пхикаю. - Дай себе… Прошу…

- Я не мучаю тебе, - легенько проводить рукою по тканині трусиків, що наскрізь мокра та ледь чутно починає масувати горб задоволення. - Даю тобі насолоду. Я хочу бачити, коли тобі добре, а також як ти хочеш мене…

Стогну та вигинаюся. Я зараз заплачу, якщо він продовжуватиме такі ігри.

- Дай більшого, - вблагаю та заглядаю в очі чоловіка, які завжди волію бачити, бо вони… Бо вони кохані для мене.